Січових Стрільців, 46

Садиба Корнійчука — міський маєток, розташований на вулиці Січових Стрільців, 46 (Київ). Будинок стоїть на місці зруйнованої комуністами Вознесенської церкви.

Січових Стрільців, 46
50°27′23″ пн. ш. 30°29′37″ сх. д.
Країна  Україна
Розташування Київ
Тип будівля
 Медіафайли у Вікісховищі

Будівля і брама поставлені на облік пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення (охоронні номери 601-Кв, 602-Кв).

Історія ділянки
Вознесенська церква

Наприкінці XVIII століття у передмісті Кудрявець організували Вознесенський (Кудрявський) цвинтар. Частково на його території між сучасними будинками № 44-48, на ділянці, яка примикала до Покровського жіночого монастиря, впродовж 1863—1870 років збудували муровану парафіяльну Вознесенську церкву.

Цвинтар функціонував до кінця 1920-х років. У 1930-х роках храм зруйнували комуністи. Частину поховань перепоховали на Лук'янівському цвинтарі, а решту знищили. Зокрема не перенесли прах української письменниці Грицько Григоренко (Олександри Судовщикової-Косач, невістки Лесі Українки).

Брама — єдина споруда, яка лишилась від церковної садиби

Від колишньої церковної садиби вціліла сторожка, яка проіснувала до 1970-х років, і цегляна брама.

Будівництво і використання будівлі

Після Німецько-радянської війни на місці храму за проєктом архітектора Анатолія Добровольського звели невеликий двоповерховий будинок для вдови генерала Миколи Ватутіна. Однак вона відмовилася там жити і переїхала до Москви[1].

Згодом в особняк переселився голова Спілки письменників України, лауреат Сталінських премій, драматург Олександр Корнійчук із дружиною, письменницею, агітаторкою в Політичному управлінні Червоної армії, полковницею Вандою Василевською. У них гостювали Микола Бажан, Олесь Гончар, Максим Рильський, англійський письменник Джон Бойнтон Прістлі, бразильський письменник Жоржі Амаду, актори театру імені Івана Франка та інші діячі культури[1].

1957 року подружжя переїхало у будинок на Шовковичній вулиці, 10. Приміщення маєтку зайняли дитячі ясла і палац реєстрації новонароджених. 1992 року у будинку розмістився Міжнародний фонд «Відродження»[1].

Архітектура
Веранда

Головний будинок

Будівля двоповерхова, цегляна із черепичною по­крівлею. Усередині будівлі є дерев'яні сходи. Кімнати невеликі[1].

Фасад вирішений у стилі української народ­ної архітектури. У центрі фасаду виступає напівкруглий об'єм із верандою на другому поверсі. Карниз спирається на дерев'яні різьблені крокви.

Фасад обличко­ваний керамічною плиткою та оздоблений рі­зьбленими дерев'яними колонами веранди, ліп­ними розетами та іншим декором у міжвіконних простінках[1].

Брама цвинтаря

Цегляну браму цвинтаря збудували на зламі ХІХ — ХХ сторіч. Стоїть на високому цоколі. Має ви­гляд трипрогонної арки. Центральний проїзд завершений трилопатевим фронтоном із круглим отвором. Фронтони бічних хвірток — напів­круглі. Брама оздоблена ажурними металевими ґратами[1].

Примітки
  1. Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 175.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.