ТЕС Сунон-Асоглі

ТЕС Сунон-Асоглі – теплова електростанція в Гані, розташована в районі Кпоне портового міста Тема, котре знаходиться безпосередньо на схід від столиці країни Аккри.

ТЕС Сунон-Асоглі

5°40′49″ пн. ш. 0°02′50″ сх. д.
Країна	Гана
Розташування	Гана, місто Тема
Введення в експлуатацію	2010 (перша черга), 2016-2017 (друга черга)
Вид палива	природний газ / нафтопродукти
Енергоблоки	2х100 (перша черга), 2х180 (друга черга)
Турбіни	2 газові General Electric 6B + 1 парова (у кожному блоці першої черги), 2 газові General Electric 9Е + 1 парова (у кожному блоці другої черги)
Встановлена електрична потужність	200 (перша черга), 360 (друга черга)
Материнська компанія	Shenzhen Energy Investment / China-Africa Development Fund
ідентифікатори і посилання
ТЕС Сунон-Асоглі

У другій половині 2000 років в Гані, яка до того спиралась на гідроелектроенергетику, почався активний розвиток теплової генерації. Як наслідок, у промисловій зоні Тема виник цілий кластер ТЕС (Тема, Кпоне І, CENIT та інші),  при цьому однією з перших стала Сунон-Асоглі, створена китайськими інвесторами (Shenzhen Energy Investment та China-Africa Development Fund, котрі мають 60% та 40% участі відповідно).

У 2010 році[1] на узбережжі Гвінейської затоки ввели в експлуатацію парогазову станцію комбінованого циклу у складі двох блоків потужністю по 100 МВт. Кожен з них обладнали двома газовими турбінами General Electric типу 6B (були зняті з китайських ТЕС Yueliangwan та Zhuhai Hongwan) та однією паровою турбіною.[2]

В 2016-2017 роках тут запустили ще два парогазових блоки потужністю по 180 МВт, кожен з яких має у своєму складі одну газову турбіну General Electric типу 9Е та одну парову турбіну.[3]

За проектом ТЕС розраховувалась на використання блакитного палива, яке б постачалось через  Західно-Африканський газопровід із Нігерії. Проте у 2010-х цей об’єкт працював з великими ускладненнями. Так, в 2012-2013 роках внаслідок його пошкодження ТЕС Сунон-Асоглі не працювала 11 місяців.[4] В 2017-му станція отримувала лише половину необхідного природного газу, через що перевела один з нових енергоблоків другої черги на використання нафтопродуктів.[5] Останні доводилось возити автоцистернами, оскільки розташований поблизу нафтопереробний завод не давав згоди на підключення до його трубопроводу, прокладеному від офшорного вивантажувального пункту.[6]