Тагма

Тáгма  (від грец. τάγμα — впорядковувати, розташовувати у певному порядку) — у членистих тварин це група суміжних члеників тіла, спеціалізована на виконанні певних функцій; теж саме, що відділ тіла. Зазвичай термін вживають стосовно кільчастих червів та членистоногих, хоча інколи ним користуються також для характеристики хордових[1].

Спільне виконання однакових функцій звичайно надає членикам тагми морфологічної схожості між собою і відмінностей від сусідніх члеників. У більшості випадків тагма в більшій або меншій мірі ізольована від них. Кількість тагм та їх склад у різних групах тварин неоднаковий. Наприклад, у хеліцерових дві тагми — головогруди і черевце, у комах — три: голова, груди і черевце[2]. Членики тагми можуть бути з'єднані між собою рухомо (черевце комах) або нерухомо (черевце павуків), інколи вони фактично зливаються так, що видно лише шви між ними або не видно навіть і їх.

Спеціалізація члеників у виконанні певних функцій підвищує пристосованість тварин до певних умов середовища. Тому тагмозис (тагматизація) стали важливим напрямом еволюції тварин. У кожному великому таксоні (тип, клас і т. ін.) цей процес відбувався незалежно від інших таксонів. Тому тагми різних груп, попри їх можливу зовнішню подібність, найчастіше не є гомологічними — адже вони мають різне походження. Зокрема, склад передньої тагми тіла у комах і у ракоподібних різний, хоча вони носять однакову назву — голова[3].