Тадеуш Рутовський
Тадеуш (Тадій) Рутовський (пол. Tadeusz Rutowski; 2 грудня 1852, Тарнів — 30 березня 1918, Крехів) — галицький журналіст і політик, посол до Галицького сейму VI, VIII, IX i X каденцій та австрійського парламенту VII, VIII i IX каденцій, президент Львова (1914—1915).
Тадеуш Рутовський | |
---|---|
Tadeusz Klemens Rutowski | |
| |
Народився |
2 грудня 1852 Тарнів |
Помер |
30 березня 1918 Крехів |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина |
Місце проживання | Львів |
Діяльність | політика, право |
Alma mater | Віденський університет |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Знання мов | польська і німецька |
Членство | Q11822732? |
Титул | доктор філософії |
Посада | Президент Львова |
Попередник | Юзеф Нойман |
Наступник | Владислав Стеслович |
Партія | Польський клубd |
Нагороди | |
Життєпис
Народився 2 грудня 1852 в Тарнові в родині Клеменса Рутовського та Кароліни Трешковської.
Батько був учасником Листопадового повстання проти Російської імперії (1830—1831), після поразки повстання перебрався до Галичини; був бурмістром Таронова (1873—1877) та послом до Галицького сейму І, ІІ та ІІІ каденцій (1861—1876).
Тадеуш Туровський після гімназії в Тарнові навчався у Відні, де в 1879 р. став доктором філософії. Як журналіст співпрацював з численними галицькими газетами та журналами, зоркема «Ekonomistа Polski», «Gazetа Narodowа», «Muzeum», «Przełom», редактор газет «Nowa Reforma», «Słowo Polskie» у Львові.
1889 року був обраний послом до Крайового сейму від м. Тарнова, а в 1901 та 1908 роках від м. Львова. В 1889 році був обраний послом до Крайового сейму від м. Тарнова, а в 1901 та 1908 роках від м. Львова. У 1886—1898 роках Рутовський був послом до Віденського парламенту. Дотримувався центристських та демократичних поглядів.
Починаючи з 1895 — перший віце-президент Львова. Співзасновник Towarzystwа miłośnikόw przeszłości Lwowa. Сприяв побудові будинку Промислового музею, Міської картинної галереї, придбав будинок короля Яна на Ринку, у якому створив музей ім. Собеського, купив будинок на вул. Гетьманській, де розмістив Палац мистецтв.
З дружиною Ядвігою (з Богданських) мав дочок Аліцію, Зофію та Марію і сина Анжея, поручника польської армії розстріляного в Катині.
Президент Львова під час російської окупації 1914—1915
28 червня 1914 в Сараєво сербський терорист Гаврило Принцип вбив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину герцогиню Софію Хотек. Вбивство стало формальним приводом для початку Першої світової війни. 29 липня 1914 у Російській імперії розпочали мобілізацію. 18 серпня 1914 російські війська розпочали наступ на Австро-Угорщину і завдали поразки австрійським військам у Галицькій битві.
3 вересня 1914 російські війська захопили Львів. Напередодні президент міста Юзеф Нойман покинув Львів i Тадеуш Рутовський перейняв обов'язки президента міста. Впродовж 293 днів російської окупації Рутовський опікувався функціонуванням муніципального господарства.
У травні-червні 1915 німецька та австрійська армії під керівництвом Августа фон Макензенa провели успішний контрнаступ в Галичині і 22 червня 1915 звільнили Львів. Відступаючи, російські війська захопили з собою заручників, серед яких був Тадеуш Рутовський.
У січні 1917 Рутовського виміняли на москвофіла, віденського кореспондента часопису «Новое Время» Дмитра Янчевецького, засудженого на смерть за державну зраду у справі «Народного Coвіту» Дмитра Маркова. Проте здоров'я Рутовського було підірване під час полону. 30 березня 1918 він помер у Крехові.
Пам'ять про Рутовського
Ще за життя Рутовського на його честь була названа вулиця в центрі Львова (сьогодні вулиця Театральна).
Мер Львова Андрій Садовий про Рутовського:
"Тадеуш Рутовський ...був міським головою в перехідний час, коли австріяки відходили, а росіяни приходили. Тоді забрали всі гроші з банків, і місто було на межі голодної смерті. Практично обкраденою залишилася вся міська верхівка, тому що люди тримали гроші в банках. Т. Рутовський був небідною людиною й фактично утримував місто кілька місяців своїм коштом. Це був приклад великої самопожертви й відданості — людина рятувала своє рідне місто (потім перебули зиму, й ситуація покращилася)."
Джерела
- Ігор Мельник. Російська окупація Львова у 1914—1915 роках // Zbruč, 16.10.2014
- Львів'янин, що не злякався російських військ
- РУТОВСЬКИЙ ТАДЕЙ, СУСПІЛЬНО — ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, ПРЕЗИДЕНТ м. ЛЬВОВА
- Henryka Kramarz. Tadeusz. Rutowski. Portret pozytywisty i dem okraty galicyjskiego. Wydawnictwo Naukowe. Akademii Pedagogicznej. Kraków 2001
- «Мрію, щоб Львів став містом № 1 в Україні» Мер Андрій САДОВИЙ про архітектурні пам'ятки, воду, сміття й конкуренцію. // День.13 травня, 2006.