Таза

Історично Таза була відомий як Рібат Таза (араб. رباط تازة‎) через свою роль військового табора у Фатімідському халіфаті. Місто було засноване місцевим губернатором та лідером берберського племені Мекнасів Муссою ібн Абі Алаафією[3] До початку XX століття Таза була важливим центром торгівлі на шляху між Фесом та алжирським кордоном.

Спочатку Таза була заселена племенами Мекнасів, які дали їй свою назву: Мікнаса Таза. Місто було захоплене Альморавідами у 1074 році,Альмохадами — у 1132 та Маринідами — у 1248. Незважаючи на те, що Таза не була зайнята турками, що прагнули розширити свої володіння з Алжиру на територію сучасного Марокко[4], місто потрапило до французів у 1914 році. До нашого часу в старому місті зберіглися старовинні берберські пам’ятки, мечеті та медресе (релігійна школа) XIV століття.

Таза розташована в північно-центральній частині Марокко, на південь від гірського масиву Ер-Риф, на вузькій рівнині. Місто складається з двох раніше відокремлених містечок, побудованих на окремих терасах з видом на гірську долину. Місто Старої Тази знаходиться на висоті 585 м над рівнем моря і оточене укріпленнями; нове місто, засноване французами в 1920 році, розташоване на родючій рівнині на висоті 1460 футів (445 м). Знахідки свідчать про те, що печери у місцевості коло міста були заселені ще за часів палеоліту. Поруч з Тазою є одна з найвизначніших печер Марокко, Рар Шара, довжиною у 7,6 кілометрів[5].

За Класифікацією кліматів Кеппена Таза має Середземноморський клімат зі спекотним літом (Csa)[6].Через розташування дещо у глибині континенту поруч з Атласькими горами клімату міста притаманне явище континентальності, тобто суттєвої різниці між температурами взимку та влітку. Середньорічна кількість опадів — біля 800 мм.