Тарасов Станіслав Васильович

Станіслав Васильович Тарасов (нар. 18 березня 1937 пом. 23 травня 2018) карельський поет, мисливець.

Тарасов Станіслав Васильович
Тарасов Станислав Васильевич
Ім'я при народженні Тарасов Станіслав Васильович
Народився 18 березня 1937(1937-03-18)
Васількі, нині Лихославльський район, Тверська область
Помер 23 травня 2018(2018-05-23) (81 рік)
там же
Громадянство  СРСР Росія
Національність Тверський карел
Діяльність поет, мисливець
Мова творів карельська, російська
Magnum opus Oma randa

Біографія

Станіслав Васильович Тарасов народився 18 березня 1937 року в селі Васількі, нині Лихославльского району Тверської області, в сім'ї учителя. Карел. Вірші почав складати ще в шкільні роки. Закінчивши вісім класів, поступив в школу сільських механізаторів. По комсомольській путівці поїхав на цілину в Павлодарську область. Повернувшись на батьківщину, працював водієм і одночасно — художнім керівником сільського будинку культури. Пізніше закінчив Сходненский хутрово-хутряний технікум і став мисливствознавством Лихославльского району.

Тарасов складав вірші на карельській (тверський говір) і російській мовах. Його віршам властиві ліризм, тонке почуття гумору і самоіронія. Головні теми творчості поета — кохання, життя на селі, а також роздуми про ряд сучасних проблем (наприклад, збереження національної ідентичності тверських карел). Свої вірші поет читав професорам університетів Фінляндії і Карелії, фінським студентам-філологам, а також односельцям.

Станіслав Васильович Тарасов публікувався в газетах «Сільське життя», «Правда», журналі «Росіяни», місцевих періодичних виданнях («Наше життя», «Тверське життя»), літературному альманаху «Твер-96», газеті «Карельське слово». У 1998 і 2008 роках за сприяння Тверської регіональної національно-культурної автономії тверських карел вийшли дві збірки віршів Тарасова, обоє під назвою «Рідний край» (карел. Oma Randa). Також його вірші увійшли до збірки «Альтанка: Поети Лихославлю».

У лютому 1999 року розповідь Станіслава Тарасова «Сльози» (карел. Küünelet) зайняла перше місце в конкурсі на кращу розповідь, написану на карельській мові. Героїня розповіді — карельська жінка, що доглядала за покаліченим у боях чоловіком до кінця його життя.

У 1999 році Станіслав Васильович взяв участь в поетичному конкурсі пам'яті поета Володимира Соколова, проведеному районною газетою «Наше життя».

В останні роки життя поет мешкав в рідних Васільках. Він добився відновлення васильківської каплиці святого великомученика Власия, зруйнованої в 1960-і роки[1].

Джерела

  1. Галина Кисельова: Поет з Васільків // Тверські відомості, 15.09.2008 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.