Тверські карели

Тверські карели, батьківщиною яких був Корельський повіт Водської п'ятини, з'явилися на тверських землях в ході переселення, яке почалося за різними оцінками у XV–XVI століттях і стало масовим після поразки Росії в російсько-шведській війні (1610–1617) та укладення у 1617 Столбовського мирного договору. За умовами договору Швеції відійшли території Корельського, Оріхівського, Копорського, Ямського і Івангородського повітів Водської п'ятини. Піком переселення стали 1640-1660-ті роки. Масове переселення було спровоковано діями уряду Швеції стосовно нових підданих, яких, зокрема, намагалися насильно переводити з православної віри в протестантизм. Від цих ідеологічних утисків православні карели шукали захисту на московських землях царя Олексія Михайловича. За приблизними оцінками до 1670 на землі Бежецького Верху, порожні внаслідок голоду і руйнувань періоду Смутного часу, переселилося близько 25-30 тисяч православних карелів.

Фрагмент Етнографічної карти Європейської частини Російської імперії П. І. Кеппена, 1851 рік. Виділені (№ 14) райони разселення карелів.

Деякими дослідниками, на підставі ряду загальних ознак і особливостей, до тверських карел зараховують нечисленні субетнічні групи тихвинських і валдайських карел, що сформувалися синхронно в схожих умовах.

У XIX столітті карели також проживали у прикордонних з Тверською губернією повітах Ярославської губернії.

За даними перепису 1926 у Тверській губернії тверських карел налічувалося 140 567 осіб, з них 95% володіло карельською мовою.

У 1937–1939 на території тоді Калінінської області існував Карельський національний округ з центром у місті Лихославль. З 1997 діє Національно-культурна автономія тверських карел.

Стрімке зменшення чисельності тверських карел, що знайшло відображення в офіційній статистиці, викликане, насамперед, активним переселенням сільського населення (в основному працездатної молоді) в міста і промислові центри з початку 1950-х років. Наслідком цього стала масова русифікація.

Динаміка численності тверських карел

* на терені СРСР[1][2]

** у Тверській області

На відміну від інших мов і діалектів карел тверський діалект зберіг найархаїчнішу форму, що ймовірно є найближчою до загальної протомови карел. Вважається, що на формування лексики тверського діалекту вплинули запозичення з мови середньовічної єгонської весі, на початок ХХІ століття повністю зниклої. Достовірних відомостей про виникнення писемності у тверських карел не є, у XIX столітті вона вже існувала на основі кирилиці, у 1930-х роках було введено писемність на основі латиниці, що змінилася потім на знову складений кириличний.