Татарський Олександр Михайлович

Син сценариста М. О. Татарського. В анімації — з 1968 року, пройшов професійний шлях від заливщика до режисера. Працював фазувальником і аніматором в об'єднанні художньої мультиплікації на студії «Київнаукфільм». У 1974 році закінчив Київський інститут театру і кіно за спеціальністю кінодраматург-кінознавець-редактор, а також спеціалізовані трирічні курси художників-мультиплікаторів Держкіно УРСР. В 1980 році переїжджає в Москву для роботи кінорежисером в мультиплікаційній студії Т/О «Экран».[1] У 1981 створив мультфільм «Пластилінова ворона». Як вільний слухач, два роки відвідує лекції Вищих курсів сценаристів і режисерів, у 1986–1988 роках працює там викладачем.

З 1988 року — засновник і художній керівник Московської студії «Пілот» (Школа нових екранних технологій). Студія «Пілот» стала першою незалежною кіностудією в пострадянській Росії. Автор-режисер багатьох рекламних роликів. З 1997 року — художній керівник щонедільної програми «Чердачок Фрутіс» (ОРТ). Найбільш відомі персонажі, створені Татарським — брати Колобки, котрих потім було перейменовано в братів Пілотів, які були не тільки героями мультфільмів, але й першими віртуальними ведучими.

В 1998 році отримав Державну премію РФ в галузі літератури і культури за цикл «Из личной жизни Братьев Пилотов» і телепрограму «Чердачок Братьев Пилотов». У 2000 — звання «Заслужений діяч мистецтв РФ». Більшість фільмів Татарського і студії «Пілот» — володарі фестивальних нагород. Заставка до програми «Спокойной ночи, малыши!» була внесена в книгу рекордів Гіннеса за найбільшу кількість виходів в ефір. Був президентом Відкритого російського фестивалю анімаційного кіно в Суздалі і керівником секції анімації при Союзі кінематографістів, в 2007 — член експертної ради кінопремії «Золотий Орел».

Татарський помер 22 липня 2007[2] на 57 році життя у сні від зупинки серця. На похорон на Міуському кладовищі прийшли сотні людей — відомі режисери, численні студенти покійного та працівники студії «Пілот»; під час обряду поховання тіла померлого звучала мелодія з мультфільму «Падав торішній сніг»[3].

Багато років Олександр Татарський виношував ідеї створення двох повнометражних мультфільмів: «Прибуття поїзда» — авторського проекту про пасажирів поїзда, який в алегоричній формі розповідав історію Радянського Союзу, та «Божевільне волосся» — комедійного детектива, сюжет якого розгортався в Лондоні часів Другої світової війни. Обидва проекти так і не були завершені через смерть режисера.[4][5]

Олександр Татарський був одружений тричі. Інна (Акімова) — перша дружина Татарського. Від другої дружини, Катерини, у Татарського є син Ілля (нар. 1992), від третьої, Аліни, — син Михайло (нар. 2006).[6][7]

• 1979 — Пригоди капітана Врунгеля, як художник-мультиплікатор
• 1981 — Пластилінова ворона
• 1981 — На добраніч, малюки! (заголовок телепрограми)
• 1983 — Падав торішній сніг
• 1986 — Крила, ноги і хвости
• 1986—1987 — Слідство ведуть Колобки
• 1989 — Ліфт

• Татарський Олександр Михайлович на сайті «Аніматор.ру» (рос.)