Таясаль

Окремі поселення мая існували тут ще в докласичний період — між 450 роком до н. е. і 250 роком н. е. Втім вони не оформилися у місто або державу. Населення переважно займалося рибальством, чому сприяли географічні умови. У класичний період ці території були частиною Мутульського царства.

У 790-х роках сюди було перенесено столицю царства Ік'. Місто було засновано на острові озера Петен-Іца. Ахави Ік' перебували тут до 880-х років. Із занепадом царства не припинилось існування міста.

Наприкінці 1190-х років було зайнято представниками мая-іца на чолі із Чак-Шиб-Чаком (колишнім халач-вініком Чичен-Іци), переселенцями з північної частини Юкатана. На той час тут мешкала невеличка група нащадків мая класичного періоду, деякі вчені вважають, що ними продовжували правити нащадки династії Ік', але це достеменно не підтверджено. Мая-іца надали місту нову назву — «Та-Іца» (іноді називають Нохпетен). Незабаром утворилося потужне місто-держава, яке контролювало центральну частину сьогоднішнього Петена. Усі його правителі мали ім'я Канек (Ах-Кан-Ек'), що було зміненим ім'ям останнього ахава з царства Ік' — Чан-Ек'а (можливо відбулось поєднання нової й старої знаті). Тому частина вчених вважають Канек місцевим титулом або спадкове тронне ім'я.

Держава складалася з власне міста Та-Іца, з 4 кварталів, та 9 поселень навколо озера. Водночас існувало значна кількість племен мая, які визнавали зверхність Та-Іци. Основними союзниками були міста мая-ялаїн, ворогами міст мая-ковох.

Таке становища Та-Іци зберігалося до появи тут іспанських конкістадорів. Перша зустріч з іспанцями відбулася у 1525 році, під час експедиції Ернана Кортеса до Гондураса. Втім недостатність військової сили змусило останнього вести мирні перемовини. Надалі конкістадори не зачіпали Тах-Іцу до початку XVII століття. У 1620-х роках військові загони маяської держави дали відсіч спробам іспанців просунутися до їх володінь.

За цим до 1680-х років було дано спокій. Цьому сприяло розташування міста в глибині джунглів. У 2-й половині XVII ст. в рамках загального підкорення Петену розпочалася підготовка до нападу на Та-Іцу. На той момент у місті мешкало близько 25 тисяч осіб.

У 1692 році поновилися бойові дії за ініціативи юкатанського губернатора Мартіна де Урсуа-і-Арісменді, якому у 1697 році завдяки застосуванню вогнепальної зброї вдалося захопити місто. Тут засновано іспанську колонію — Нуестра-Сеньйора де лос Ремедіос і Сан Пабло де Іца. Проте мая-іца продовжували деяких час партизанську боротьбу.

Під час незалежної Гватемали у 1831 році іспанське місто перейменовано у Флорес. Рештки мешканців колишнього міста (близько 4000 осіб), мая-іца, сьогодні займають північне узбережжя озера Петен-Іца.

Руїни Таясаль розташовані в межах сучасного міста Флорес, на острові озера Петен-Іца у центральній частині Петена. Загальна площа пам'ятки становить 2.75 км².

Внаслідок дій конкістадорів від стародавнього міста практично нічого не залишилося, зокрема 21 храмів та низку палаців мая було знищено. Загалом виявлено рештки 339 будівель, 1 сенот і 50 поховань знаті.

За свідченням конкістадорів головний храм Таясаля був схожий за формою на храм Кукулькана в Чичен-Іце. Являв собою тріадову піраміду. Його платформа становила 16,5×16,5 м з 9 рівнями. На верхівці був плаский дах, де розміщували місцевих ідолів. Сьогодні представлено Будовами T65-T67, які вчені називають «Еркер короля Кан-Ек'а».

Поруч з головним храмом розташовувався величний акрополь, до якого входили палацу та оселі правителів міста, його родичів та царського почту.

У південній частині острова розташовувалися деякі артефакти докласичного періоду. Тут натепер розташовано селище Сан-Мігель. Будови T256-T258 представляють тріадовий храм докласичного періоду. Побудовано у південній частині острова, на півострові. Група 23 представляє рештки докласичного «Е-групи», яка орієнтована на південь від лінії схід-захід. Це свідчить про церемоніальний характер будови.

З блоків маяських будов було зведено католицьку церкву у центрі міста, а також перші будинки й оселі колоністів. Теперішній центр міста Флорес був головною площею Таясаля.

Інтерес являє Будова T29, що є стародавньою платформою розміром 23×23 м, заввишки 0,5 м. Вона зведена у докласичний період, перебудована у післякласичний період, використовувалася навіть у колоніальний період.

Дослідникам вдалося зібрати деякі частини стародавніх будов і монументів, які зібрані у спеціальному музею просто неба. Також знайдено печеру, яку використовували місцеві племена на початку класичного періоду. Інтерес являє стела 1 (869 року), на якій йдеться про «Священного Володаря Ік'а».

У похованнях Таясаля знайдені численні розписані вази, які є джерелом з життя мая післякласичного періоду. За технікою відповідають цьому періоду.

Перші розкопки розпочалися у 1920 році. У 1937—1938 роках тут проводив дослідження Сильвінус Морлі від Інституту Карнегі (США). Деякі розкопки відбувалися у 1950-х і 1960-х роках.

1931 року оголошено національною пам'яткою. У 1971 і 1977 роках тут проведені значні розкопки фахівцями університету Пенсильванії. У 1994 році межі стародавнього Таясаля визначені Інститутом антропології й історії Гватемали. 2009 року засновано Археологічний проєкт Таясаль, учасники якого ґрунтовно й системно ведуть археологічні розкопки.

• Sharer, Robert J.; Loa P. Traxler (2006). The Ancient Maya (6th (fully revised) ed.). Stanford, CA: Stanford University Press. ISBN 0-8047-4817-9. (англ.)
• Pugh, Timothy; José Rómulo Sánchez; Yuko Shiratori; Prudence Rice; Miriam Salas (2012). B. Arroyo; L. Paiz; H. Mejía, eds. Arqueología histórica en la región de los lagos de Petén. Simposio de Investigaciones Arqueológicas en Guatemala (Guatemala City, Guatemala: Ministerio de Cultura y Deportes, Instituto de Antropología e Historia and Asociación Tikal). XXV (2011): 622—634. ISBN 9789929400375. (ісп.)
• Villagatierre Soto-Mayor J. Historia de la conquista de la provincia de El Itza, Guatemala. Guatemala, 1933, p. 382. (ісп.)

• Tayasal ^{[недоступне посилання з листопада 2017]}