Твердохліб Катерина Гнатівна

Народилася 7 грудня 1906 року в родині місцевого священика та художника Гната Івановича Твердохліба. Освіта початкова: після 3-класної школи у Сніжкові ще рік навчалася у Високопільській 4-класній школі. У 20-х роках закінчила лікнепівські курси у Валках та Люботині й деякий час працювала вчителькою на курсах ліквідації неписьменності.

З 1919 по 1929 рік наймитувала в заможних селян.

З 1929 року — колгосниця, з 1935 року — ланкова колгоспу «Більшовик» села Сніжків Валківського району Харківської області. Разом зі своєю ланкою збирала рекордні врожаї цукрових буряків, зернових і технічних культур. У 1947 зібрала 25,5 центнера зернових з гектара. У 1961 році — 64 центнера кукурудзи з гектара[1].

На початку 1948 року була відправлена у відрядження на Львівщину для зустрічі з ланковою артілі імені Івана Франка Ольгою Беркетою, з якою її надалі пов'язувала тісна, довголітня дружба. Також вона агітувала місцеве населення створювати колгоспи на Прикарпатті[2].

Усе своє життя пов'язала із землею та рідним селом. Зробила значний внесок у культурне життя Сніжкова — керувала драматичним гуртком, брала також участь у створенні місцевого музею. Грала на сцені сніжківського сільського клубу, де ставили «Назара Стодолю», «Наталку Полтавку», «Саву Чалого», «Украдене щастя», «Диктатуру» тощо. А вже 1973 року на екрани України вийшов фільм «Катерина Твердохліб», котрий зняла Харківська студія телебачення та Київська кіностудія ім. О. Довженка. У ньому Катерина Гнатівна зіграла головну роль — роль самої себе. Письменник Микола Шаповал написав про відому ланкову документальну повість «Катерина Твердохліб»[3].

Твердохліб неодноразово обирали депутатом Харківської обласної та Валківської районної рад. Брала участь у роботі І Всесвітньої конференції прихильників миру. Була делегатом ІІІ З'їзду колгоспників у Москві, учасницею ВДНГ, членом комісії Верховної Ради СРСР з питань сільського господарства.

Загальний трудовий стаж складав 65 років з усього одним записом у трудовій книжці — ланкова колгоспу «Більшовик». На пенсію вийшла, коли їй виповнилося 95 років.

Померла 22 грудня 2007 у селі Сніжків Валківського району Харківської області[4].

• Герой Соціалістичної Праці (31.12.1965)
• три ордени Леніна (27.02.1948, 18.06.1949, 31.12.1965)
• орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958)
• орден княгині Ольги ІІІ ступеня (6.12.2006)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (6.06.1945)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• звання «Заслужений працівник сільського господарства УРСР» (1981 р.)
• Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2006)
• Почесний громадянин Харківської області (2007)[5]

• ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Поліщук Тамара Вікторівна. Стомилась ластівка завзято. — Харків : Воруг цвета, 2003. — 120 с. — 500 екз. — ISBN 9667983-70-6.
• Лисенко Іван Максимович. Твердохліб Катерина Гнатівна // Валківська енциклопедія. — Київ : Рада, 2000. — 400 с. — 500 екз. — ISBN 966-7087-38-7.
• редакція. Катерина Гнатівна Твердохліб // Сільські новини. — 2007. — № 102 (11086) (29 грудня).