Тедеєв Ельбрус Сосланович

Осетин; батько Сослан Кузьмич (1941–1996); мати Тауліна Фаубівна (1941) — медсестра; дружина Фаїна Юрбеківна (1981) — домогосподарка; дочки — Діана, Тетяна і Єва[6]. Ельбрус Тедеєв одружився з Фаїною Засєєвою 4 листопада 2001 року[7][8].

Народився та виріс майбутній олімпієць та парламентар України неподалік Владикавказа, в селі Ногір. Родина, в якій піднімали на ноги трьох синів, жила далеко не заможно. З 11 років Ельбрус Тедеєв долав пішки по 10 кілометрів до Владикавказа, на стадіон «Динамо», аби тренуватися[9][10]. Першим наставником майбутнього олімпійця був Артур Базаєв — призер першості СРСР, володар Кубка світу. На першості Росії серед дорослих 19-річного спортсмена помітили українські фахівці, які й запросили його в Україну.

У 1993 році Ельбрус Тедеєв за запрошенням тодішнього президента Асоціації спортивної боротьби України Бориса Савлохова приїхав у Київ та отримав українське громадянство. За словами Тедеєва заслужений тренер СРСР, Росії та України Борис Савлохов забезпечив його всіма необхідними умовами для життя і тренування[11][12].

На Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Ельбрус Тедеєв у фіналі переміг дворазового чемпіона США Келлі.[13] Подолав суперника, хоч сам був травмований, — з раною на голові, якої зазнав у попередньому поєдинку.^{[джерело?]}

Паралельно з спортивною діяльністю Ельбрус отримував вищу освіту. Спочатку у Національному університеті фізичного виховання та спорту за спеціальністю «тренер-викладач», а потім у Київському національному університеті культури та мистецтв за кваліфікацією «юрист».

Захоплення — музика.

1999–2003 — Національний університет фізичного виховання і спорту, факультет олімпійського і професійного спорту; тренер-викладач.

2003–2005 — Київський національний університет культури і мистецтв, юридичний факультет; юрист.

2005 — Харківська академія фізичного виховання і спорту.

Вільною боротьбою почав займатися з 1985 р. у Владикавказі (тренери — Савлохов Борис Сосланович і Савлохов Р. С.).

За наполяганням Бориса Савлохова 1993 року переїхав до Києва.[6]

З 1994 — спортсмен-інструктор, з 1995 — капітан штатної збірної команди України з вільної боротьби. 1994 — першість Європи серед юніорів, І місце (катег. 62 кг).

1995 — чемпіонат світу, І місце (катег. 62 кг).

1996 — чемпіонат Європи, 4 місце (катег. 62 кг); Олімпійські ігри в Атланті, ІІІ місце (катег. 62 кг).

1999 — чемпіонат Європи (Мінськ) — I місце (катег. 63 кг).

1999 — чемпіонат світу, І місце.

2002 — чемпіонат світу, І місце.

2004 — Олімпійські ігри в Афінах, I місце.

З 2004 р. — президент Асоціації спортивної боротьби України (його попередником на цій посаді був Борис Савлохов)

Член Партії регіонів з 2007 року.

Народний депутат України 5-го скликання (квітень 2006 — листопад 2007) від Партії регіонів, № 103 в списку, заступник голови Комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму, член фракції Партії регіонів (з травня 2006).

На час виборів — спортсмен-інструктор Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, безпартійний.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 132 в списку, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заст. голови Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму (з грудня 2007). На час виборів — нар. деп. України, член Партії регіонів.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківських угод, які продовжували термін перебування військової бази Росії в Севастополі на 25 років.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який за ствердженням представників громадськості, суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[14][15].

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років.[16] За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 року[17].

У січні 2014 Ельбрус Тедеєв став одним із співавторів законопроекту, яким Верховній Раді пропонують заборонити називати дітей словами, які означають географічні назви, неживі предмети, вигаданих персонажів, рослини і тварин.[18]

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» — пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова[19].

За весь час своєї депутатської каденції Тедеєв не подав жодного законопроекту, не подав жодного депутатського запиту, ні разу не виступав з трибуни в сесійній залі Верховної Ради України^{[джерело?]}.

• Орден «За заслуги» I ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[20]
• Орден «За заслуги» II ст. (18 вересня 2004) — за досягнення значних спортивних результатів на XXVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах, піднесення міжнародного авторитету України[21]
• Почесна відзнака Президента України (23 серпня 1995) — за видатні спортивні досягнення, особисті заслуги в утвердженні авторитету і світового визнання українського спорту[22]
• Хрест «За мужність» (7 серпня 1996) — за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України в світі[23]
• Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 вересня 2004)[24]

• Офіційний сайт Ельбруса Тедеєва
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Сайт Асоціації спортивної боротьби України
• Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
• Олімпійський профіль на sport.references.com (англ.)