Текіє дервішів (Євпаторія)

Текіє́ де́рвішів (крим. tekiye) в Євпаторії — єдина в Криму ханака (текіє, «обитель дервішів») XV—XVI ст. Історична пам'ятка складається з трьох будівель: власне ханака (текіє), мечеті і медресе. Комплекс пам'яток національного значення (обліковий номер 261-Н).

Текіє дервішів
Текіє дервішів
45°11′58″ пн. ш. 33°22′51″ сх. д.
Тип споруди монастир
Розташування  Україна, Євпаторія, на перетині вулиць Інтернаціональної і Караєва.
Засновник дервіші Євпаторії
Кінець будівництва XV—XVI ст
Належність Мусульманство
Стан пам'ятка культурної спадщини України і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Адреса вул. Караєва, 18
Текіє дервішів (Євпаторія) (Україна)
 Текіє дервішів у Вікісховищі

Історія
Внутрішня зала текіє

Точних даних про час будівництва ансамблю текіє дервішів, як і про автора проекту немає. Існує думка, що монастир був перебудований зі старішої вірменської церкви (церкви Сурб-Нікогайос)[1][2].

Самі ж дервіші не були ченцями у християнському розумінні цього слова. Вони сповідували особливу течію мусульманства — суфізм. Визнаючи реальним лише існування Бога (Аллаха), а навколишні речі та явища — його еманацією, послідовники суфізму оголошують вищою метою життя містичне з'єднання душі людини з Богом, тим самим суфізм має схожість зі світоглядом дгармічних релігій[3]. Наприкінці XVIII століття в Криму діяло 22 текіє[4].

Проіснувавши 300 років, під час гонінь на релігію в 1930-і роки текіє було закрито і до останнього часу використовувалося як складське приміщення Чорноморського флоту. Під час Жовтневої революції був вбитий імам мечеті, пізніше — зруйноване кладовище дервішів. Будівлі ханаки і медресе в цілому збереглися, в той час як мечеть була наполовину зруйнована. В останні роки в будівлі текіє був проведений невеликий ремонт, але повноцінна реставрація досі не проведена[2]. Влада Криму запровадила буферну зону пам'ятки, яка складає вулиці Поворотну, Хлібну, Металістів та Матвєєва[5].

Під час проведення археологічних розкопок на території ханаки була знайдена, зокрема, могила мусульманського святого Отеш-деде. Іноді у комплексі проводяться театралізовані виступи та танці акторів-дервішів[6].

Архітектурний ансамбль
Текіє дервішів

Ханака

Власне текіє (ханака) являє собою центрально-купольну споруду, в плані квадрат, навколо якого розташовувалися численні кімнати-келії. Квадратне приміщення шляхом зрізу кутів переходить у восьмигранник, він завершується куполом з шатровим дахом (елемент османської архітектури, перейнятий турками у візантійців). Головний вхід до ханаки знаходився на західній стороні будівлі

Ханака відрізняється простотою своїх монументальних форм, відсутністю прикрас на фасадах і всередині. У плані наближається до квадрата. Верхня частина, завдяки зрізу кутів, переходить в восьмигранник, який вінчає потужний купол діаметром 9,5 м. Висота споруди — близько 20 метрів. Товсті стіни штукатурені. Характерний міхраб у цій будові відсутній[2].

Усередині обителі по периметру розташовувалися одноповерхові склепінні келії дервішів. Приміщення темні і тісні з щілиноподібним вікном, підлога земляна. Довжина келій лише три метри, тоді ж як ширина і висота — 2. Стрілчастий дверний проріз кожної келії виходить у зал. Одна келія має окремий вихід назовні, можливо, це келія шейха громади. Усього ж їх налічувалося 19.

Будівля перекрита цілісним куполом з черепичним дахом. Окрім місця проживання дервішів ханака також слугувала будинком для прочан.[2]

Мечеть Шукурла-Ефенді
Мечеть Шукурла-Ефенді
Будівля медресе

Із заходу до текіє значно пізніше (кінець XVIII століття) була прибудована невелика мечеть Шукурала-Ефенді, про яку зараз нагадують стіни і пошкоджений мінарет, розміщений біля східної стіни. ЇЇ автор і деталі проекту також не встановлені. Можливо, спочатку був збудований мінарет, потім — мечеть, на місці якої й була зведена сучасна будівля.

Сучасна табличка на стіні мечеті стверджує, що її назва — Джума-Джамі.

Будівля зального типу, прямокутна в плані, зі скромними інтер'єрами. Мінарет використовувався як караульна вишка. Мечеть потребує реставрації.

Колишня кав'ярня

Поряд з мечеттю розташована будівля медресе, в якому після проведення реставраційних робіт розміщено музей кримськотатарської культури[7]. У другій половині XIX століття зводиться кав'ярня, що виходить нині на вулицю Караєва[2].

Це двоповерхова будівля, з воротами, над якими зображений герб Кримського ханства. Музей відкритий у березні 2006 року, зараз діють майстерні золотого шиття і каліграфії. У першій залі відтворена житлова кімната кримських татар середини XIX століття, Другий зал присвячений проживанню татар в Євпаторії.

Посилання

Література
  • Цалик С. Н. Прогулки по малому Иерусалиму. — Симферополь: Оригинал-М, 2008.
  • Евпатория. Путеводитель. — Симферополь: «СВIТ», 2008.
  • Тарасенко Д. Н. Весь западный Крым. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2008.
  • Знакомьтесь — Крым удивительный! Путеводитель по городам и окрестностям. — Симферополь, «РуБин», ЧП Бинькин, ЧП Литвинова, 2006.
  • Музеи Крыма: Справочник-путеводитель/ Авт.-сост. А. В. Зубарев, С. Н. Пушкарев, Е. Б. Вишневская, В. П. Пересунько. — Симферополь: ОАО «Симферопольская городская типография», 2009.
  • Памятники культуры и истории УССР. Наукова думка. Киев. 1987.

Примітки
  1. ОЧЕРКИ ЕВПАТОРИИ, А.Стома, 2-е изд.
  2. истоория Евпатории
  3. В. Лубський. Суфізм // Релігієзнавчий словник. Київ: Четверта хвиля, 1996, с. 325.
  4. А. Богословский. Мечети России и стран СНГ
  5. Решение Крымского облисполкома от 22.05.1979 г., № 284.
  6. Текіє дервишей
  7. В. А. Кутайсов и М. В. Кутайсова «Евпатория. Древний мир. Средние века. Новое время».
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.