Теорема Куранта — Фішера

Теорема Куранта — Фішера — теорема про властивість ермітового оператора в гільбертовому просторі функцій. Також називається теоремою про мінімакс[1].

Формулювання

 — лінійний самоспряжений оператор, що діє в скінченновимірному комплексному або дійсному просторі,
 — одинична сфера,
 ортонормований базис простору , що складається з власних векторів оператора ,
 власне значення оператора і
 -вимірний підпростір .

Доведення

,  -вимірний підпростір , — лінійна оболонка векторів . . Звідки випливає, що . Нехай і . Оскільки то . З іншого боку: так як то

Рівність досягається при .

Додатково

Очевидно, що .

Див. також

Примітки

  1. Ли Цзун-дао. Математические методы в физике. — М.: Мир, 1965. — c. 190

Література

  1. Р. Беллман. Введение в теорию матриц
  2. Ланкстер. Теория Матриц
  3. Прасолов Задачи и теоремы линейной алгебры.
  4. Ильин, Ким. Линейная алгебра и аналитическая геометрия
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.