Тересівка

Німецькі колоністи до Галичини прибули на запрошення австрійського імператора Йосифа ІІ (т. зв. йозифінська колонізація). На частині земель, що належали камері (державних землях), творилися німецькі поселення.

У 1880 р. село належало до Долинського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 15 будинків і 114 жителів (2 греко-католики, 107 римо-католиків і 5 інших визнань; 2 русини-українці, 108 німців і 4 поляки). Село входило до гміни (самоврядної громади) Велдіж.[1]

На 01.01.1939 р. село входило до ґміни Велдіж Долинського повіту Станіславського воєводства Польської республіки, в селі проживало 180 мешканців (10 українців, 70 поляків і 100 німців)[2]. 17 січня 1940 р. село включене до Вигодського району.

Німців радянською владою у 1940 році було депортовано до Вартегау (Німеччина) згідно із сумнозвісною угодою Молотова-Ріббентропа, поляків — у 1945 році до Польщі за «Угодою про взаємний обмін населенням у прикордонних районах».

У післявоєнний час на території села тривала боротьба ОУН-УПА проти московських окупантів,[3] задля позбавлення повстанців підтримки виселено українців і село припинило існування.