Терлецький Іван Іванович

Іван Терлецький народився у Києві, де й почав робити перші кроки у великий футбол. У 1956–1957 роках виступав у складі київського «Динамо», однак за першу команду зіграв всього один поєдинок, задовольняючись здебільшого іграми за дубль. 1958 рік Терлецький розпочав вже у розташування іншого клубу — київського СКВО, однак не затримався і там, перейшовши до лав черкаського «Колгоспника».

У 1960 році Іван Терлецький повернувся до Києва, де захищав кольори місцевого «Арсенала», а наступного року вирушив до Латвії, відгукнувшись на пропозиції ризької «Даугави-РВЗ». Втім, і там йому не вдалося знайти свою команду, тож у 1962 році Терлецький опинився в луганських «Трудових резервах», разом з якими став переможцем зони УРСР класу «Б» чемпіонату СРСР, після чого транзитом через житомирське «Полісся» перебрався до Запоріжжя, де продовжив виступи у складі місцевого «Металурга».

У 1965 році Іван Терлецький приєднався до складу івано-франківського «Спартака», де зумів розкрити свої футбольні здібності з несподіваного боку. Не надто результативний до того майже 30-річний гравець протягом трьох роки був одним з найкращих бомбардирів івано-франківського колективу.

Після завершення активних виступів Терлецький розпочав тренерську діяльність. У 1970 році очолював «Шахтар» з Красного Луча, у 1974 році входив до тренерського штабу вінницького «Локомотива», а у 1979 році — чернівецької «Буковини». Протягом 1980–1981 років Іван Іванович обіймав посаду старшого тренера вінницької «Ниви», де посприяв становленню як футболіста та переходу до київського «Динамо» Василя Раца[1], а у 1983–1984 роках очолював криворізький «Кривбас». Весь цей час Терлецький підтримував тісні стосунки з керівництвом київського «Динамо», фактично виконуючи роль скаута столичного клубу. Згодом він обійняв цю посаду офіційно, займаючись пошуком талантів для «Динамо» як на території України, так і за її межами. Працював у ДЮФШ «Динамо». Взимку 1993 року Терлецький увійшов до тренерського штабу новоствореного футбольного клубу «Бориспіль»[2], який очолював Володимир Безсонов. Після відставки Безсонова та реорганізації клубу в «ЦСКА-Борисфен» продовжив співпрацю з новим наставником команди Михайлом Фоменком[3].

Згодом Терлецький повернувся до «Динамо», де продовжив займатися селекційною роботою. Приклав руку до переїзду в Київ форварда калінінградської «Балтики» Максима Шацьких[4], тривалий час очолював селекційну службу киян[5]. З 2007 року займався селекцією переважно на рівні дитячо-юнацьких колективів[6]. У червні 2014 року завершив роботу в клубі та вийшов на пенсію.

Здобутки гравця

• Переможець зони УРСР класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1962

Тренерські досягнення

• Срібний призер 5-ї зони другої ліги чемпіонату СРСР (1): 1981

Індивідуальні відзнаки

• Майстер спорту СРСР

• Профіль гравця (рос.). «FootballFacts». Процитовано 22 березня 2015.
• Профіль гравця. «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 22 березня 2015.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Профіль гравця (рос.). «Footbook». Процитовано 22 березня 2015.