Термінал ЗПГ Гуанабара

Термінал ЗПГ Гуанабара – інфраструктурний об’єкт для імпорту зрідженого природного газу (ЗПГ) до Бразилії.

Гуанабара
Район розташування об’єкту

У другій половині 2000-х для покриття дефіциту блакитного палива бразильська компанія Petrobras розпочала імпорт ЗПГ. При цьому прийняли рішення на користь плавучих регазифікаційних терміналів, які потребують менше капітальних інвестицій та часу на створення. Одним з них став об’єкт в затоці Гуанабара, на березі якої знаходиться Ріо-де Жанейро.

В затоці облаштували причал острівного типу, до якого з різних сторін одночасно можуть швартуватись два судна – плавуча установка зі зберігання та регазифікації (FSRU) і ЗПГ-танкер. Видача регазифікованого палива відбувається за допомогою перемички довжиною 15,5 км (в т.ч. 10 км офшорної частини), яка під’єднана до газового хабу в районі Дукі-ді-Кашіас, звідки ресурс може надходити до трубопроводів Gascab/Gasduc/Gasvol/Gasjap і Gasbel. Діаметр перемички становить 700 мм при максимальному робочому тиску у 9,8 МПа. Станом на осінь 2020-го максимальна добова пропускна здатність терміналу становила 20 млн м3, при цьому у жовтні провели успішне тестування рівня у 30 млн м3 на добу.[1][2]

Першим судном, зафрахтованим для обслуговування терміналу, стала установка Golar Winter норвезької компанії Golar. Втім, ще до її прибуття в затоці Гуанабара прийняли перші партії ЗПГ. Для цього сюди тимчасово перейшла установка Golar Spirit, яка незадовго до того розпочала діяльність на іншому бразильському терміналі у Печемі. У березні 2009-го вона прийняла перший вантаж в Гунабарі від FSRU Excellence.[3] У липні 2009-го до Ріо-де-Жанейро прибула Golar Winter,[4] яка обслуговувала термінал наступні 3,5 роки.

В 2012-му бразильці вирішили підсилити можливості терміналу Гуанабара та законтрактували для нього більш потужну установку FSRU Experience у компанії Excelerate Energy. Оскільки вона ще знаходилась на стадії спорудження, у грудні 2012-го до Ріо-де-Жанейро прибула інша установка тієї ж компанії FSRU Exquisite, яка замінила Golar Winter та обслуговувала термінал до травня 2014-го, коли до роботи змогла стати FSRU Experience.[5]

За кілька років на півдні Бразилії почало випадати більше дощів, що означало додаткову виробітку ГЕС з одночасним зменшенням потреби у імпорті ЗПГ. Як наслідок, в червні 2016-го FSRU Experience відправили з Гуанабари до Печему, тоді як Golar Spirit перевели в район Ріо-де-Жарнейро.[6]

В червні 2017-го термінал в Гуанабарі законсервували із достроковим розірванням фрахту на Golar Spirit. Втім, його інфраструктуру не лише не демонтували[7] , але, як зазначено вище, навіть провели роботи по збільшенню максимальної пропускної здатності. У жовтні 2020-го сюди повернулась FSRU Experience.[8]

Примітки
  1. www.sec.gov https://www.sec.gov/Archives/edgar/data/1119639/000129281420003559/pbra20200917_6k.htm Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 14 січня 2022.
  2. CONDITIONING TRANSPETRO'S GAS PIPELINE NETWORK TO THE BAÍA DE GUANABARA LNG TERMINAL NEW REGASIFICATION PROFILE Philipe B. Krause.
  3. Repositioned Golar Spirit brings Guanabara onstream. Riviera (En). Процитовано 14 січня 2022.
  4. GOLAR LNG: DELIVERING THE WORLD’S FIRST FSRUs Blake Blackwell.
  5. Guanabara Bay LNG Terminal. Excelerate Energy (амер.). Процитовано 14 січня 2022.
  6. Kogas to develop Brazil’s first onshore LNG project | Argus Media. www.argusmedia.com (кит.). 12 вересня 2016. Процитовано 14 січня 2022.
  7. NEW AND EMERGING LNG MARKETS: THE DEMAND SHOCK.
  8. Petrobras tender for LNG terminal derails: Update | Argus Media. www.argusmedia.com (англ.). 2 жовтня 2020. Процитовано 14 січня 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.