Тилакоїд
Тилакоїд (грец. thylakos — мішечок) — спрощені вакуолі або мішечки, які є в середині хлоропластів листків та інших зелених частин рослин. Вони мають вигляд монети, сукупність яких утворює грани; обмежений мембраною компартмент більшості ціанобактерій та пластид, основна структурна одиниця фотосинтезуючої системи. Складається тилакоїд з мембрани, що утворює так званий тилакоїдний простір. Зазвичай у органелі або клітині розташовуються групами чи поодиноко відповідно. Тилакоїди можуть бути видовженими (ламели) чи утворювати скупчення (грани), на кшталт стосу монет.
Будова тилакоїду
Будова тилакоїду морфологічно досить проста. Він складається з мембрани, що утворює замкнутий мішечок, та розташовується у стромі пластиди чи у цитоплазмі прокаріотичної клітини (у випадку синьозелених водоростей).
Мембрана тилакоїду
Мембрана за своєю будовою в цілому схожа на бактеріальну мембрану та на внутрішню мембрану хлоропласту. Складається з біліпідного шару, до складу якого входять здебільшого кислі ліпіди.
Мембрани тилакоїдів вищих рослин в основному складаються з фосфоліпідів та галактоліпідів, що нерівномірно розподілені по мембрані.
Саме на мембрані тилакоїду протікають реакцій світлової фази фотосинтезу. На самій мембрані та у ній зосереджені фотосинтетичні пігменти. На електронограмах виглядають як почерговані темні та світлі смуги шириною приблизно 1 нм.
Ламели
Ламела — у цитології, це продовження тилакоїда всередині хлоропласта (стромальний тилакоїд), що з'єднує тилакоїди одного грана з тілакоїдами іншого грана. Вони є сторонами фотосистеми I. Простіше кажучи, ламели можуть розглядатися як пара мембран, що містять хлорофіл.[1]
Примітки
- Strasburger, Lehrbuch der Botanik, 35. Auflage, Spektrum Akademischer Verlag, 2002. ISBN 978-3-8274-1388-8
Джерела інформації
- Raven, Peter H.; Ray F. Evert, Susan E. Eichhorn (2005). Biology of Plants (вид. 7th). New York: W.H. Freeman and Company Publishers. с. 115–127. ISBN 0-7167-1007-2.