Тимошенко Андрій Іванович

Андрій Іванович Тимошенко (рос. Андрей Иванович Тимошенко, 15 серпня 1969, Ростов-на-Дону 10 вересня 2010, Ростов-на-Дону) радянський і російський футболіст, півзахисник і нападник. Майстер спорту СРСР[1]. Після завершення кар'єри гравця працював суддею.

Андрій Тимошенко
Особисті дані
Повне ім'я Андрій Іванович Тимошенко
Народження 15 серпня 1969(1969-08-15)
  Ростов-на-Дону, СРСР
Смерть 10 вересня 2010(2010-09-10) (41 рік)
  Ростов-на-Дону, Росія
Зріст 178 см
Громадянство  СРСР і  Росія
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
1985—1986 «Ростсільмаш» 9 (0)
1986—1988 «Динамо» (Москва) 34 (1)
1989 «Динамо» (Мінськ) 15 (2)
1990 «Спартак» (Москва) 4 (0)
1990—1991 «Малле» ? (1)
1991 «Динамо» (Москва) 4 (0)
1992 «Ростсільмаш» 9 (2)
1995 «Ростсільмаш» 6 (0)
1995—1996 «Волгодонськ» 40 (13)
1997—1998 «Волгар-Газпром» 57 (8)
Національна збірна
  СРСР (U-16) ? (?)
  СРСР (U-18) ? (?)
1989 СРСР (U-20) 4 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Андрій Тимошенко народився в родині футболіста і футбольного арбітра Івана Тимошенка[2]. Він почав свою кар'єру в клубі «Ростсільмаш» в 1985 році і провів за клуб 9 ігор. У наступному році Андрій перейшов у московське «Динамо». Там футболіст відіграв 3 сезони, провівши за клуб 51 матч і забив 1 гол. Він брав участь у складі команди в розіграші Кубка УЄФА, де зіграв 3 рази.

У 1989 році Тимошенко перейшов в мінське «Динамо», де провів 1 сезон, дійшовши разом з командою до фіналу Кубка федерації футболу СРСР. На наступний рік він перейшов у московський «Спартак», але не зміг закріпитися в складі, провівши за «основу» лише 4 гри. У сезоні 1990/91 Тимошенко грав за швейцарський клуб «Малле», після чого повернувся в московське «Динамо», але закріпитися в основному складі не зумів.

У 1992 році Тимошенко повернувся у «Ростсільмаш», за який провів 9 ігор і забив 2 голи.

У 1993 році тимчасово припинив виступи у великому футболі, зайнявся бізнесом. Влітку того ж року став учасником кримінальної хроніки — в вуличній бійці отримав поранення в груди[3].

У 1995 році він втретє повернувся в «Ростсільмаш», звідки перейшов в «Волгодонськ». Там форвард провів 2 сезони.

У січні 1997 року Тимошенко пройшов перегляд у клубі «Динамо-Газовик»[4][5], але клуб не зміг надати гравцеві потрібних умов[6]. Після чого, гравець перейшов в «Волгар-Газпром», за який зіграв 60 матчів і забив 8 голів.

У січні 1999 року Тимошенко покинув «Волгарь-Газпром»[7]. Він шукав собі команду[8], але не знайшов і прийняв рішення завершити кар'єру.

По завершенні кар'єри Тимошенко судив матчі першості Ростовської області. У 2000 році захотів стати професійним футбольним арбітром[9]. Він обслуговував матчі дублюючих складів[10][11]. У 2006 році був призначений судити матч 1/128 Кубка Росії, але був відсторонений інспектором зустрічі через те, що був п'яний. Пізніше суддя пояснив, що його вкусила собака, і він був змушений приймати перед грою різні ліки, що викликали стан, сприйнятий за сп'яніння[12].

Після відходу з суддівського корпусу очолював команду ветеранів «Ростсільмашу»/«Ростова»[13].

Помер у ніч на 10 вересня 2010 року.[1].

Кар'єра в збірній

Тимошенко виступав за юнацькі збірні СРСР. У 1986 році став чемпіоном Європи у віковій групі до 16 років, а через два роки повторив цей успіх з командою до 18 років.

З командою до 20 років став чвертьфіналістом молодіжного чемпіонату світу 1989 року у Саудівській Аравії, зігравши на урнірі у всіх чотирьох матчах і забивши 1 гол. Всього за різні юнацькі збірні Радянського Союзу Тимошенко провів 43 матчі і забив 14 голів[13].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.