Тимчасовий уряд Португальської Республіки

В результаті революції 5 жовтня 1910 року монархію в Португалії було повалено, а після проголошення Португальської Республіки для керівництва нацією було призначено Тимчасовий уряд (порт. Governo Provisório da República Portuguesa), який мав існувати до прийняття Основного закону.

Засідання Тимчасового уряду Португалії, 1910 р.

Головою цього уряду, повністю сформованого з представників республіканської партії (головним мотором революції), було обрано старого і шанованого Теофілу Брагу; у той час як до складу уряду входили такі члени:

• Антоніу Жозе де Алмейда (на посаді міністра внутрішніх справ);
• Афонсу Кошта (на посаді міністра юстиції і культів);
• Жозе де Машкареньяш Релваш (на посаді міністра фінансів);
• Бернардіну Машаду (на посаді міністра закордонних справ);
• Антоніу Луїш Гомеш (на посаді міністра економіки);
• полковник Антоніу Шавіер Коррея Баррету (на посаді міністра збройних сил);
• комендант Амару Жуштініану де Азеведу Гомеш (на посаді міністра ВМФ).

Подібний склад уряду отримав певне невдоволення, головним чином спрямоване на адресу Афонсу Кошти і Базіліу Телеша — одних із засновників партії. Це невдоволення спричинило зміну складу уряду. Таким чином, вже 12 жовтня 1910 року Базіліу Телеш (на посаді міністра фінансів) був замінений на Жозе Релваша; Антоніу Луїш Гомеш (інший призначений) був переведений у Ріо-де-Жанейро на посаду міністра Португалії (посла), а на посаду міністра економікі був призначений Бріту Камашу (22 листопада того ж року).

Тимчасовий уряд проіснував до затвердження Конституції 1911 року (24 серпня 1911 року), саморозпустившись 4 вересня того ж року, поступившись першому конституційному уряду, під головуванням Жуау Піньєйру Шагаша.

За весь період свого існування Тимчасовий уряд намагався вивести країну з глибокої кризи, прийнявши цілу низку декретів, через які було втілено в практику багато демократичних і республіканських задумів. Серед найголовніших були такі: вигнання ієзуїтів, заборона проведення релігійних процесій за периметрами церков, загальна амністія для тих, хто був засуджений за злочини проти церкви і релігії, за підрив державної безпеки, за проведення робітничих страйків серед інших. Було опубліковано закон про пресу, про реорганізацію юстиції, змінено кодекс військової юстиції, податкову систему, а також організацію рахункової палати.