Перша Португальська Республіка

Перша Португальська Республіка (порт. Primeira República Portuguesa; 5 жовтня 1910 - 28 травня 1926) — 16-річний період в історії Португалії між революцією 1910 року і державним переворотом 1926.

Португальська Демократична республіка República Democrática Portuguesa 1910 – 1926 Прапор Герб Гімн A Portuguesa Розташування Португалії Столиця Лісабон 38°42′ пн. ш. 9°11′ зх. д. Мови португальська Форма правління Парламентська республіка Президент  - 1910-1911 Теофілу Брага  - 1925-1926 Бернардіну Машаду Прем'єр-міністр  - 1910-1911 Теофілу Брага  - 1925-1926 Антоніо Маріа да Сілва Законодавчий орган Конгрес республіки  - Верхня палата Сенат  - Нижня палата Палата депутатів Історія  - створення 5 жовтня 1910  - скасування 29 травня 1926 Площа  - 1911 92 391 км2 Населення  - 1911 5 969 056 осіб      Густота 64,6 осіб/км²   - 1920 6 032 991 л.      Густота 65,3 осіб/км²  Валюта Португальський реал (1910-1911) португальське ескудо (1911-1926) Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перша Португальська Республіка

Португальське царевбивство 1908 року і посилення ролі республіканців в уряді країни призвели до зростання антикатолицьких, антимонархічних, ліберально-орієнтованих настроїв. Крах консервативних засад багатовікового Португальського королівства стався дуже швидко. У перші два роки існування республіки було проведено багато нових по-справжньому потрібних реформ: почалося розширення системи загальної шкільної освіти, в 1911 році португальські робітники отримали право на страйк, була також проведена податкова реформа. Перший республіканський парламент було обрано в травні 1911 року.

Нова конституція гарантувала цивільні права і свободи, а також недоторканність особи. Особлива увага приділялася ліквідації засилля католицької церкви: були ліквідовані всі релігійні титули, церква і держава були офіційно розділені в квітні 1911 року, а колишня церковна власність потрапила у світські руки. Години, відведені на релігійну освіту, були урізані більш ніж удвічі, кількість духовних семінарій скорочено наполовину.

Проте португальське суспільство, сп'яніле первинною демократизацією і крайньою лібералізацією, незабаром зіткнулося з їх побічними явищами, з якими, в силу низки культурно-історичних особливостей, воно було не в змозі впоратися. Революція незабаром переросла у загальну анархію, новими законами нехтували або зловживали чиновницькі кліки. Особливим бичем нової влади, попри те що вона була обрана демократично, стали корупція , казнокрадство і хабарництво народних обранців і всього демократичного уряду. Особливо відзначився фінансовий махінатор Артуро Віржіліо Рейс, який у приватному порядку друкував ескудо, але не як фальшивомонетник, а через Португальський Банк. В особливо великих масштабах у корупції засвітився «демократичний» уряд Сілви.

У 1926 році португальські демократи остаточно втратили довіру народу, особливо селян на півночі країни, які залишалися глибоко релігійні навіть у період церковних гонінь. Після того як в 1925 році в країні відбулася найбільша фінансова афера в історії західного капіталізму першої половини XX століття, перша демократія у Португалії була скасована.

Крайня нестабільність в період першої республіки — з 1910 по 1926 році змінилося 44 уряди, сталося 24 повстання, 158 загальних страйків, 17 спроб державного перевороту за участю незадоволених військових. 18-й з них став вирішальним, так як португальські військові захопили владу. Так утворилася Друга португальська республіка 1926-1933 років, а після прийняття нової конституції вона трансформувалася у так звану диктатуру Салазара, що отримала назву Нова держава (1933-1976).