Тихий Володимир Вікторович

Володимир Вікторович Тихий (25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер, сценарист та продюсер документальних та ігрових фільмів.[1][2]

Тихий Володимир Вікторович
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Дата народження 25 лютого 1970(1970-02-25) (51 рік)
Місце народження Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  Україна
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Нагороди
IMDb ID 1543906
 Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі

Один з творців кіномистецьких проєктів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та «Бранці» (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).

Член Національної Спілки кінематографістів України[3].

Життєпис

Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області. Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989 — 1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.[4]

Згодом, у 1992 році, вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого на режисерський факультет. Завершив навчання в 1997 році. Працював на телестудіях «Студія 1+1», «Данаприс-фільм», був режисером, досить відомої на той час, передачі «СВ-шоу» з Вєркою Сєрдючкою.[5]

Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів. Згодом змінив фокус на документалістику і, врешті-решт, остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. У більшості стрічок є режисером та сценаристом власних фільмів. Винятком є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.[6]

Один з творців кіномистецьких проєктів «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності став одним з переможцівНаціональної премії України імені Тараса Шевченка.[7].

Особисте життя

У 1996[уточнити] році одружився з однокурсницею Юлією Шашковою. Подружжя має двох дітей: доньку Аню (1996 р. н.) та сина Тимофія (2002 р. н.).[4]

Громадська позиція

Виступав на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[8][9]

Фільмографія

Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:[10][11][12][5]

Телефільми
  • 2000: «Пісні забутого» (рос. «Песни забытого»), режисер-постановник
  • 2007: «Доню моя» (рос. «Доченька моя»), режисер-постановник
  • 2008: «Ґудзик» (рос. «Пуговица»), режисер-постановник
  • 2008: «Таємничий острів»/ (рос. «Таинственный остров»), режисер-постановник
Телесеріали
  • 2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания"), режисер-постановник
  • 2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка"), режисер-постановник
Короткометражні фільми
  • 1992: "Андерграунд", 5 хв., сценарист і режисер-постановник
  • 1995: «Сокирра», 10 хв., сценарист і режисер-постановник
  • 1995: «Федір Достоєвський», ? хв., сценарист і режисер-постановник
  • 1996: «Дах», 6 хв., сценарист і режисер-постановник
  • 1996: «Русолонька», 27 хв., сценарист і режисер-постановник
  • 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «По дорозі» (також відомий як «Та це ж гімно!»), 5 хв., режисер
  • 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Пам'яті Пітера», 4 хв., режисер
  • 2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Рекреації» (також відомий як «Рано-вранці»), 8 хв., режисер
  • 2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Свєта», 7 хв., режисер
  • 2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: «Інтро», 8 хв., режисер
  • 2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Гамбурґ», 6 хв., режисер
  • 2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Янгол смерті», 21 хв., режисер
  • 2015: «Дідочок», 9 хв., сценарист і режисер
Документальні фільми
  • 2013: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13», спів-режисер
  • 2016: Документальний повнометражний фільм «Бранці», режисер
Повнометражні фільми
  • 2000: «Мийники автомобілів» (рос. «Мойщики автомобилей»), повнометражний художній фільм, драма, сценарист та режисер.
  • 2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
  • 2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
  • 2019: «Наші Котики», повнометражний художній фільм, комедія, режисер.

Нагороди

Джерела

  1. Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;
  2. Тихий Володимир Вікторович // Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018
  3. Національна спілка кінематографістів України. www.ukrkino.com.ua. Процитовано 22 грудня 2021.
  4. Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою // Gazeta.ua, 9 січня 2008
  5. О. В. Безручко. Кінопедагогічна діяльність М. Г. Іллєнка // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131
  6. Володимир Тихий // Енциклопедія «кіно-кола», 2008
  7. Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  8. Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий // Громадське радіо, 23.05.2018
  9. Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів // Радіо Свобода, 01.08.2018
  10. Володимир Тихий на сайті проєкту «Україно, Goodbye!», 2011
  11. Володимир Тихий // Сценарна майстерня, 2018
  12. Мийники автомобілів — Енциклопедія «Кіно-коло»

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.