Тичинін Віктор Сергійович
Віктор Сергійович Тичинін (25 грудня 1910, місто Олександрівськ-Грушевський, тепер місто Шахти Ростовської області, Російська Федерація — 2 липня 1977, місто Київ) — український радянський діяч, начальник Головного управління Ради Міністрів УРСР по матеріально-технічному постачанню. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1977 р.
| Тичинін Віктор Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 грудня 1910 місто Олександрівськ-Грушевський, тепер місто Шахти Ростовської області, Російська Федерація |
| Помер |
2 липня 1977 (66 років) місто Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія
Народився в родині робітника-шахтаря. З 1926 року — електрослюсар шахти імені Петровського тресту «Шахтоантрацит» РРФСР.
У 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого інституту.
У 1935—1936 роках — головний механік шахти № 32-біс тресту «Чистяковвугілля» Донецької області. У 1936—1938 роках — головний механік шахти № 9—43 тресту «Чистяковвугілля» Донецької (Сталінської) області. У 1938—1941 роках — головний механік тресту «Куйбишеввугілля» Сталінської області.
У серпні 1941—1946 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. Служив командиром батареї звукової розвідки 815-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону 41-ї гвардійської гарматно-артилерійської бригади 5-ї, потім 7-ї гвардійської армії; командував 59-м гвардійським окремим артилерійським дивізіоном 7-ї гвардійської армії. Воював на Волховському, Донському, Степовому, 2-му Українському фронтах.
У 1946—1950 роках — директор Сталінського енергетичного заводу комбінату «Сталіновугілля»; начальник шахти «Бутівка-Донецька» («Жовтнева») тресту «Куйбишеввугілля» Сталінської області УРСР; керуючий тресту «Новгородвугілля» Новгородської області РРФСР.
У 1950—1951 роках — керуючий тресту «Доншахтоспецмонтаж» Сталінської області. У 1951—1956 роках — керуючий тресту «Сталіношахтобудмонтаж»; заступник начальника комбінату «Сталіношахтобуд» Сталінської області.
У 1956—1957 роках — начальник Головшахтобудмонтажу Міністерства будівництва підприємств вугільної промисловості Української РСР.
У 1957—1965 роках — начальник управління матеріально-технічного постачання Ради народного господарства Сталінського економічного адміністративного району, заступник голови Ради народного господарства Донецького економічного району (раднаргоспу).
23 жовтня 1965 — 2 липня 1977 року — начальник Головного управління Ради Міністрів Української РСР по матеріально-технічному постачанню.
Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Звання
- старший лейтенант
- капітан
Нагороди
- два ордени Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден «Знак Пошани»
- два ордени Вітчизняної війни 2-го ст. (1943, 1944)
- медалі
Література
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.