Ткаченко Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Ткаче́нко (нар. 13 березня 1964, Чернігів) український науковець. Доктор історичних наук. Професор. Народний депутат України V скликання[2].

Володимир Володимирович Ткаченко
Народився 13 березня 1964(1964-03-13) (57 років)
Чернігів
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність Народний депутат України V скликання
Галузь історія
Відомий завдяки український науковець, доктор історичних наук, професор
Alma mater Чернігівський національний педагогічний університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Членство Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1]
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди

Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 23 листопада 2007

Біографія

Народився 13 березня 1964 року в місті Чернігів. Закінчив історичний факультет Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка. Доктор історичних наук. Професор. Академік академії економічних наук України. Iноземний член Лондонської академії науки і бізнесу.

З серпня 1986 р. по жовтень 1989 р. працював вчителем історії, права й суспільствознавства Кобижчанської с/ш № 1 Бобровицького району Чернігівської області.

З 1989 по 1992 рр. був співголовою Чернігівської обласної організації Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал».

З жовтня 1989 р. по травень 2006 р. працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, докторанта кафедри всесвітньої (до вересня 1996 р. — загальної) історії Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка.

З травня 2006 р. по червень 2010 р. — професор кафедри управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

З квітня 2011 р. по травень 2012 р. — головний науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

З грудня 2011 р. по квітень 2012 р. — голова комісії з припинення Міжгалузевого інституту управління.

З квітня 2012 р. по листопад 2012 р. — виконувач обов'язків ректора Міжгалузевого інституту (з червня 2012 — Академії) управління.

З листопада 2012 р.по липень 2014 р. — ректор Міжгалузевої академії управління й виконувач обов'язків ректора Київського університету управління та підприємництва.

З грудня 2014 р. по листопад 2016 р. – головний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту МВС України.

З листопада 2016 р. по липень 2017 р. — виконувач обов'язків директора Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти".

З липня 2017 р. по січень 2018 р. – головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України.

З вересня 2018 р. по теп. час — проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Київського національного університету будівництва і архітектури.

Громадсько-політична діяльність

Співголова Чернігівської обласної організації Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал» (1989–1992).

Член Національної спілки краєзнавців України (з 1991).

Депутат Чернігівської міської ради (2002–2006).

Депутат Чернігівської обласної ради (2006).

Народний депутат України, голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (2006–2007)[3].

Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (2007).

Член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (2007–2008).

Член Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України (2006–2008).

Керівник групи радників наглядової ради благодійної організації «Слов'янський фонд» (з 2007).

Віце-президент Чернігівської обласної федерації з шахів (2005−2014).

Голова правління ГО «Всеукраїнський союз ветеранів-інвалідів війни в Афганістані та інших локальних війн» (з 2015).

Наукова й міжнародна експертна діяльність

Автор близько 180 публікацій з історії України, історії стародавнього світу, історії держави та права, кримінального права, фінансової безпеки, когнітивних технологій, економіки та енергоефективних технологій.

З січня 2004 р. по травень 2005 р. — незалежний експерт за напрямком «Детінізація особистих доходів громадян» у проекті «Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів та інституціоналізація урядових консультацій з громадськістю у процесі формування державної політики в Україні» Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України й Міжнародного центру перспективних досліджень.

2013−2014 рр. – головний редактор збірника наукових праць «Менеджмент» (фаховий з економіки та менеджменту).

2014–2017 рр. – член спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Державного науково-дослідного інституту МВС України.

2015–2018 рр. – член редколегії наукового журналу «Наука і правоохорона» (фаховий з юридичних наук).

З 2012 р. по теперішній час – член Наглядової ради Київського інституту банківської справи.

З березня 2016 р. по теп. час – віце-голова Ради експертів Інституту розвитку міжнародної співпраці (м. Познань, Польща).

З лютого 2017 р. по теп. час – член робочої групи експертів Польсько-української парламентської групи Сейму Республіки Польща з питань нострифікації дипломів.

Нагороди та відзнаки

Премія НАН України імені М. С. Грушевського (2012).

Заслужений працівник освіти України (2019).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.