Ткачук Іван Васильович

Іва́н Васи́льович Ткачу́к (25 вересня 1891, П'ядики Коломийського повіту на Галичині (нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) — 9 жовтня 1948, Львів) — український прозаїк лівого спрямування, журналіст, літератор

Іван Васильович Ткачук
Народився 25 вересня 1891(1891-09-25)
с. П'ядики Коломийського р-ну Івано-Франківської області
Помер 9 жовтня 1948(1948-10-09) (57 років)
Львів
Поховання
Личаківський цвинтар[1] : 
Країна  Австро-Угорщина
 СРСР
Діяльність письменник
Жанр оповідання
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився 25 вересня 1891 року в родині громадян Австро-Угорської імперії. Закінчив сільську школу, навчався в українській Коломийській гімназії, проте був виключений з неї через участь у підпільних марксистських гуртках.

Під час Першої світової війни добровільно вступив до легіону Українських січових стрільців (УСС), був в австрійській армії, попав у російський полон, а з 1917 року пристав до більшовиків і лишився працювати в окупаційних установах УСРР. Брав участь в інтервенції радянських військ на західноукраїнські землі.

Після демобілізації з лав Червоної армії (з 1919) залишився у Катеринославі.

Працював редактором газет «Советский путь» і «Думка» в Мелітополі.

Під псевдонімом Іван Чорнобиль писав у газеті «Червона правда» — видання політвідділу 1-ї Кінної армії. У 1924 редагує в Катеринославі селянську газету «Зірка», де з літа друкується сторінка літературної організації «Плуг». 1925 року з його ініціативи став виходити літературний часопис «Зоря». Призначений у січні 1928 року редактором  окружної (обласної) газети «Звезда» Іван Ткачук багато зробив для українізації газети. При ньому тираж газети в липні 1928 року зріс до 45 тисяч. У 1928 році Ткачук залишає газету «Звезда», яка в листопаді 1929 року стала україномовною «Зорею» і видається нині під цим іменем.

Після переїзду до Харкова був одним з організаторів письменницької організації «Західна Україна», яка гуртувала літераторів із колишньої Австро-Угорщини, що пішли на співпрацю зі сталіністами. Працював редактором у журналі «Західна Україна», у щоденній газеті «Комуніст», у видавництві ЛІМ. Був членом профспілки друкарів.

7 грудня 1933 р. Іван Ткачук був заарештований органами ДПУ в Харкові. Йому висунуто звинувачення у приналежності до УВО та в підготовці терористичного замаху. «Особливою трійкою» при ДПУ 26 лютого 1934 року засуджений на п'ять років позбавлення волі у «виправно-трудових таборах, без обмеження в правах». 7 січня 1936 втік із табору, був впійманий і засуджений додатково до основного строку ще на три роки. Був звільнений у 1939 р.

Після Другої світової війни Ткачук, уже важко хворий, повертається до Львова, де пробує поновити свою літературну творчість, працює над романом «Розбиті кордони». Проте цей твір так і залишився недописаний — автор помер 9 жовтня 1948 р. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 5.[2]

17 квітня 1957 року судова колегія з кримінальних справ Верховного суду УРСР реабілітувала Івана Ткачука за відсутністю складу злочину.

Твори

Окремими виданнями вийшли збірки оповідань

  • Помста (1927)
  • Смерекові шуми (1929)
  • Безробітний (1930)
  • На вкраденій землі (1930)
  • Незакінчений лист (1930)
  • Прострілений декрет (1930)
  • Українці за океаном (1930)
  • Над Збручем (1931)
  • Страйк (1931)
  • За Кавказькими хребтами (1932)
  • На вкраденій землі (1933)
  • На Верховині (1955, 1968)

Сім‘я

Дружина Мотря Тимофіївна (1895 р. н.), дочка Галина (1921 р. н.), син Радомир (1926 р. н.).

Примітки
  1. Личаківський некрополь — С. 157.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 157, 169. — ISBN 966-8955-00-5.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.