Товстий Ліс
Товстий Ліс — село в Україні, в Іванківському районі Київської області. До 1986 року знаходилось у Чорнобильському районі Київської області (за 32 км від колишнього райцентру м. Чорнобиль).
село Товстий Ліс | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська |
Район/міськрада | Іванківський |
Основні дані | |
Засноване | 1427 |
Населення | 0 |
Зняте з обліку | 1999 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°22′55″ пн. ш. 29°48′14″ сх. д. |
Карта | |
Товстий Ліс | |
Товстий Ліс | |
Мапа | |
|
Історія
Село мало велику історію і згадується в документах з 1427 року (грамота великого князя Вітовта про подарунок села Миколаївському монастирю).
Лукаш Сапіга, королівський дворянин, і його дружина Софія заснували монастир Домініканців у Чорнобилі, на який це право Сапіга отримав одночасно з Товстим Лісом феодальним правом у 1595 році[1]. |
1886 року тут мешкало 912 православних, 5 католиків та 62 євреї.
У роки німецько-радянської війни було значним центром партизанського руху[2].
У Товстому Лісі знаходилася Свято-Воскресенська церква — унікальна пам'ятка архітектури періоду козацького бароко, побудована цілком із дерева без жодного цвяха, і освячена в 1760 році. В 1996 році церква повністю згоріла.
На початку 70-х років у селі проживало близько 800 чоловік. У селі були середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, залізнична станція (зупинний пункт Красниця).
Напередодні аварії у селі проживало 626 осіб.
У травні 1986 року мешканці Товстого Лісу відселені до сіл Гавронщина та Плахтянка Макарівського району Київської області, через значне радіоактивне зараження внаслідок аварії на ЧАЕС. У 1999 році село виключено з обліку через відсутність мешканців.
Примітки
- Boniecki A. (1883). Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku (пол.). Warszawa. с. 132.
- Вершигора П. П. Люди с чистой совестью (рос.). Архів оригіналу за 8 грудня 2015.
Джерела
- Населені пункти Чорнобильської зони відчуження
- Эвакуированное население (рос.)
- Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О.Пшонківський. Біла Церква, 2007.