Сапіги

Першим достеменно відомим носієм цього прізвища був Семен Сапіга, який згадується в актах і хроніках 40-х рр. XV ст. Від двох його синів, Богдана та Івана, рід Сапіг розділився на дві лінії: сіверську (черейську) та кодненську.

У XV ст. Сапіги володіли значними маєтками в Смоленській землі. Внаслідок московсько-литовських воєн XV—XVІ ст. Сапіги втратили більшість смоленських володінь, проте завдяки шлюбним зв'язкам з багатими литовськими та польськими родами стали власниками великих маєтків в Україні та Білорусі. Крім того багато представників роду, вступаючи на службу до великого князя, отримували від нього значні земельні наділи. Таким чином рід Сапіг згодом став одним з найбагатших в Литві, поступаючись хіба одним лише Радзивіллам.

У XV і на початку XVI ст. Сапіги сповідували православну віру. Першим відпав від неї Іван Семенович (1430—1519), воєвода вітебський і канцлер литовський, який їздив у Рим, де прийняв унію; сини його, втім, залишилися вірні православ'ю, проте протягом XVI—XVII ст. всі представники роду Сапіг поступово перейшли в католицтво. У 1633 р. Станіслав-Ян Сапіга, великий маршалок литовський, отримав від імператора Священної Римської Імперії, Фердинанда III титул князя Римської імперії, пізніше Миколай Сапіга, воєвода мінський і вітебський, був введений імператором Рудольфом II в графське достоєнство. На початку XVIII ст. княже достоїнство Римської імперії було поширене німецьким імператором Карлом VI на всю родину Сапіг за клопотанням Михайла Сапіги, генерала литовського війська.

Указом імператора Олександра II Сенату від 26 липня 1874 р. дозволено було Івану Павлу Олександру Сапізі користуватися князівським титулом без пред'явлення необхідних за законом документів, а 30 квітня 1880 йому надали грамоту про княже достоїнство Російської імперії.

Великий герб родини Сапігів (1858–1859)

• Семен Сопіга
  • Богдан
    • Іван Богданович Сапіга — воєвода вітебський, підляський.
      • Іван Іванович Сапіга (?—1580) — староста дорогочинський (1578—1580)
      • Михайло Іванович Сапіга
      • Павло Іванович Сапіга (?—1580) — каштелян київський (1566—1580)
        • Ян Петро Сапіга (1569—1611) — ротмістр королівський.
          • Павло Ян (бл. 1610 — †1665), Великий гетьман литовський, брав участь у битвах проти козаків, москвинів і шведів;
            • Казимир Ян (1637 або 1638 — †1720) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського;
            • Францішек Стефан Сапіга (?—1686)
              • Ян Казимир Сапега (? — 22 лютого 1730) — військовий діяч Речі Посполитої. У 1708—1709 роках великий гетьман литовський.
  • Іван (Івашко) Семенович Сапіга[1] (бл. 1450 — 1517) — писар, згодом маршалок Великого князівства Литовського, воєвода вітебський (1511—1514) і підляський (з 1514), засновник міста Кодень (1511), перший з Сапігів, що перейшов на католицизм (1514);
    • Павло Іванович Сапіга (?—1579) — маршалок господарський, воєвода підляський та новогрудський.
      • Миколай Павлович Сапіга (?—1599) — маршалок господарський, воєвода мінський, берестейський та віленський.
        • Фридерик Сапіга (?—1626) — підкоморій володимирський.
          • Олександр Казимир Сапіга (1624—1671) — єпископ вільнюський і жмудський, великий референдар литовський в 1657 році, секретар Його Величності, канонік вільнюський і варшавський.
          • Ян Фридерик Сапіга (1618 — 3 червня 1664) — військовий діяч, урядник Речі Посполитої.
      • Богдан Павлович Сапіга (?—1593) — воєвода мінський (1588—1593)
        • Павло Стефан Сапіга (1565—1635), син Богдана та Марини Капустянки, староста гомельський, ошмянський, 3-я дружина — Катажина Ґославська[2]
    • Іван (†1580) — староста дрогицький
      • Лев Іванович Сапега (1557 — †1633) — канцлер литовський (з 1589), воєвода віленський (1623—1633) і великий гетьман литовський (1625—1633), керівник роботи над третім Литовським Статутом;
        • Лев Казимир Сапіга (1609 — †1656) — підканцлер литовський (з 1645), власник маєтків на Чорнобильщині, учасник боротьби проти Б. Хмельницького (стримав наступ козаків на Литву 1649);
      • Андрій (бл. 1560 — †1621) займав різні військові пости у Литві й недовгий час (1605—09) був воєводою київським;
  • Юрій — помер 1497 року
  • Василь (Васько)
  • Духна (Анна)

• Войтович Л. Сапіги // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 453. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Sapieha E. Dom Sapieżyński. — Warszawa, 1995. Numery / 112 przy nazwiskach oznaczają numery biogramów w/w pozycji. (пол.)

• Sapiehowie (01) (пол.)
• Sapiehowie (02) (пол.)
• Sapiehowie (03) (пол.)
• Sapiehowie (04) (пол.)
• Sapiehowie (05) (пол.)
• Sapiehowie (06) (пол.)
• Sapiehowie (07) (пол.)