Тод Броунінг

Чарлз Альберт Броунінг-молодший народився 12 липня 1880 в Луїсвіллі, штат Кентуккі. З дитинства захоплювався самодіяльним театром. У віці 16 років втік з дому з бродячим цирком і взяв псевдонім «Тод Броунінг». Працював закликальником, клоуном, виконував номер «живий труп» (його закопували в землю в труні на дві доби). Потім кілька років виступав у вар'єте як актор, фокусник і танцюрист, згодом — як режисер. У цій якості він познайомиться в 1909 році з Д. У. Гріффітом і почав грати невеликі ролі в короткометражних кінокомедіях студії Biograph.

В 1913 році Броунінг слідом за Гріффітом переїхав в Каліфорнію і продовжував грати ролі другого плану у фільмах студії Reliance-Majestic, у тому числі одну з цих ролей — в «Нетерпимості» (1916). В 1915 році почав працювати також як постановник короткометражних фільмів, проте незабаром почав пити, в червні 1915 потрапив через це в важку автомобільну аварію і зміг повернутися до роботи режисера тільки в 1917 році.

Першим повнометражним фільмом Броунінга став «Джим Бладсо» (Jim Bludso, 1917), тепло прийнята публікою історія про самовідданого капітана пароплава, який загинув, рятуючи пасажирів. Потім послідували декілька більш-менш успішних постановок для студії Metro. В 1918 році став співпрацювати зі студією Universal, де познайомився з продюсером Ірвінгом Тальбергом, який запропонував йому попрацювати з актором Лоном Чейні. Першим їх спільним фільмом стала мелодрама «Зіпсована милашка» (The Wicked Darling, 1919), в якій Чейні грав злодія, який залучив дівчину з нетрів у злочин.

Кар'єра Броунінга йде вгору, однак після смерті батька він знову починає пити та втрачає роботу в Universal. Вилікувавшись від алкоголізму, Броунінг повертається до режисури та ставить кілька фільмів для студії «Metro Goldwyn Mayer». В 1925 році він відновлює контакти з Universal і робить надзвичайно успішний фільм «Нечестива трійця» (The Unholy Three, 1925) з Лоном Чейні. Їх співпраця триває і надалі у фільмах «Чорний дрізд» (1926), «Дорога на Мандалай» (1926), «Невідомий» (1927), «На захід від Занзібару» (West of Zanzibar, 1928) та інших. У фільмі Броунінга «Лондон після півночі» (1927) Чейні грав фальшивого вампіра, що навело їх на думку поставити екранізацію роману Брема Стокера «Дракула». В 1929 році Броунінг починає ставити звукові фільми, першим з яких стає «Тринадцятий стілець» (The Thirteenth Chair, 1929).

Чейні готувався до зйомок в головній ролі в «Дракулу», проте в 1930 році помер. Постановка фільму була доручена студією Броунінг, і він (під тиском продюсерів) запросив на головну роль Белу Лугоші, який вже грав Дракулу у театральній постановці. Фільм, що вийшов на екран у лютому 1931 року, користувався грандіозним успіхом у глядачів, витримавши кілька повторних релізів. Його успіх не тільки дозволив зробити згодом кілька тематичних продовжень, але й відкрив дорогу цілої хвилі фантастичних фільмів жахів.

Після постановки «боксерської» спортивної драми «Залізна людина» (The Iron Man, 1931), Броунінг починає працювати над «Виродком» (Freaks, 1932) — фільмом, який вважається його головним художнім досягненням і найбільшим комерційним провалом. Це була мелодрама з життя циркової трупи, в якій різноманітні потвори виступають разом з «нормальними» акторами. Красуня-гімнастка закохує в себе карлика, який успадкував великий стан. Після весілля вона намагається його отруїти. Однак виродки розкривають її задум і жорстоко мстяться. Фільм, в якому знімалася сама вражаюча група акторів з фізичними відхиленнями за всю історію кінематографа, ніс гуманістичний і моральний заряд найвищого напруження, але публіка виявилася не готова до запропонованого Броунінгом рівню відвертості. Ніякі скорочення не могли врятувати фільм від провалу в прокаті й він на три десятиліття виявився похований в студійному архіві.

Після «виродків» Броунінг зумів поставити лише кілька фільмів, серед яких слід згадати містичні трилери «Знак вампіра» (Mark of the Vampire, 1935), «Диявольська лялька» (The Devil Doll, 1936) і детектив «Чудеса на продаж» (Miracles for Sale, 1939), який став його останньою режисерською роботою в кіно. Згодом Броунінг займався лише написанням сценаріїв. В 1942 році він пішов на спочинок, оселився в Малібу і жив настільки усамітнено, що в 1944 році в пресі навіть з'явилися повідомлення про його смерть. Відомо, що в 1950-х роках він переніс операцію на мові з приводу раку горла, і після цього не показувався на очі навіть найближчим родичам.

Тод Броунінг помер 5 жовтня 1962 року.

• 1916 — Нетерпимість / Intolerance: Love's Struggle Throughout the Ages (як актор) — злодій
• 1917 — Джим Бладсо / Jim Bludso
• 1919 — Зіпсована милашка / The Wicked Darling
• 1920 — Богоматір Стамбула/The Virgin of Stamboul
• 1925 — Нечестива трійця / The Unholy Three
• 1926 — Дрозд / The Blackbird
• 1926 — Дорога на Мандалай / The Road to Mandalay
• 1927 — Невідомий / The Unknown
• 1927 — Лондон після півночі / London After Midnight
• 1929 — Тринадцятий стілець / The Thirteenth Chair
• 1931 — Дракула / Dracula
• 1931 — Залізна людина / The Iron Man
• 1932 — Потвори / Freaks
• 1935 — Знак вампіра / Mark of the Vampire
• 1936 — Диявольська лялька / The Devil Doll
• 1939 — Чудеса на продаж / Miracles for Sale

• Dark Carnival (1995) (ISBN 0-385-47406-7) by David J. Skal and Elias Savada.

• С. Бережний. «Всі ми вийшли з гробу Дракули: Творці та історія першого фільму жахів»
• Тод Броунінг на сайті IMDb (англ.)
• Tod Browning bibliography via UC Berkeley Media Resources Center
• Тод Броунінг на сайті All Movie Guide (англ.)
• Тод Броунінг на сайті Find a Grave (англ.)