Томас де Мезьєр

Карл Ернст Томас де Мезьєр (нім. Karl Ernst Thomas de Maiziere; нар. 21 січня 1954, Бонн) німецький державний і політичний діяч, міністр оборони Німеччини з березня 2011 року. Раніше — міністр внутрішніх справ країни (з жовтня 2009 року по березень 2011 року), федеральний міністр з особливих доручень, начальник відомства федерального канцлера Ангели Меркель (з 2005 по 2009 рік), працював у виконавчих органах влади Вільної держави Саксонії, Мекленбурга-Передньої Померанії і західного Берліна. Двоюрідний брат останнього прем'єр-міністра НДР Лотара де Мезьєра.

Томас де Мезьєр
нім. Thomas de Maizière
Ім'я при народженні нім. Karl Ernst Thomas de Maizière
Народився 21 січня 1954(1954-01-21)[1][2][…] (68 років)
Бонн, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Місце проживання Дрезден[3]
Діяльність правник, політик, викладач університету
Alma mater Вестфальський університет імені Вільгельма і університет Фрайбурга
Знання мов німецька
Заклад Дрезденський технічний університет
Членство Atlantik-Brücked
Посада міністр внутрішніх справ Німеччини, міністр оборони[4][5], Список міністрів за особливим дорученнями Німеччини, член Бундестагу Німеччини[2], Member of the Landtag of Saxonyd, Federal Government Commissioner for the New Federal States of Germanyd, міністр внутрішніх справ Німеччини, член Бундестагу Німеччини[6], член Бундестагу Німеччини і Chancellery Chief of Staffd
Партія Християнсько-демократичний союз
Конфесія Євангелічно-лютеранська церкваd[7]
Рід Maizièred
Батько Ульріх де Мезьєр
Мати Eva de Maizièred
Родичі Lothar de Maizièred
Брати, сестри Andreas de Maizièred
У шлюбі з Martina de Maizièred
Діти (3) Victor de Maizièred, Nora de Maizièred і Kilian de Maizièred
Автограф
Нагороди

BigBrotherAwardsd (2015)

Сайт thomasdemaiziere.de

Біографія

Народився 21 січня 1954 року в Бонні. Він походив із знатної родини французів-гугенотів, що переселилися через релігійні гоніння в Бранденбург в XVII столітті. Батьком Томаса був Ульріх де Мезьєр (Ulrich de Maiziere): у Другу світову війну він був оберст-лейтенантом вермахту, після поранення на Східному фронті працював в генеральному штабі вермахту, відвідував бункер Адольфа Гітлера в Рейхсканцелярії і був одним з перших, хто дізнався про самогубство диктатора. У травні 1945 року він брав участь у переговорах з Червоною армією про капітуляцію Німеччини. Після війни Ульріх де Мезьєр став одним з головних творців бундесверу — збройних сил ФРН. До моменту відходу у відставку в 1972 році він отримав звання повного генерала і був одним з найвпливовіших членів оборонного відомства країни.

Двоюрідний брат Томаса, Лотар де Мезьєр (Lothar de Maiziere) залишився по інший бік кордону, в НДР. У 1989 році він став головою Християнсько-демократичного союзу (ХДС) НДР і в квітні 1990 року був першим і останнім обраним прем'єр-міністром Східної Німеччини. Пішов він з цієї посади після возз'єднання НДР і ФРН у жовтні 1990 року. Після цього Лотар допоміг Ангелі Меркель почати політичну кар'єру в адміністрації канцлера вже об'єднаної Німеччини Гельмута Коля (Helmut Kohl).

Томас де Мезьєр став членом ХДС ще до закінчення школи, в 1971 році. У 1972 році він служив у бундесвері, після чого вивчав історію та юриспруденцію у Вестфальському університеті імені Вільгельма в Мюнстері (Muenster Westfaelische Wilhelms-Universitaet) та Університеті Фрайбурга (Universitaet Freiburg). Здавши в 1979 і 1981 роках кваліфікаційні іспити на юриста, він в 1986 році отримав звання доктора права в Мюнстерському університеті.

Ще в 1983 році року де Мезьєр влаштувався на роботу в мерію Західного Берліна, за деякими відомостями, завдяки протекції його батька. C 1985 він очолював відділення з основних питань канцелярії берлінського сенату (уряду Берліна) і був прес-секретарем парламентської фракції ХДС. У 1990 році де Мезьєр брав участь у процесі возз'єднання НДР і ФРН. В кінці 1990 року він був призначений на пост статс-секретаря міністерства культури в землі Мекленбург — Передня Померанія, раніше входила до складу НДР. У 1993 році де Мезьєр був головою конференції глав міністерств культури федеральних земель Німеччини. У 1994 році він став главою державної канцелярії Мекленбурга — Передньої Померанії.

У 1998 році після виборів влада в Мекленбурзі — Передній Померанії перейшла до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), і де Мезьєр почав працювати у Вільному державі Саксонія, ставши там радником голови державної канцелярії, а в жовтні 1999 року сам зайняв пост глави канцелярії.

З 2001 по 2002 рік де Мезьєр був статс-міністром фінансів Саксонії, а з 2002 по 2004 рік — статс-міністром юстиції федеральної землі. У листопаді 2004 року його призначили статс-міністром внутрішніх справ Саксонії і членом статс-асамблеї федеральної землі. Експерти відзначали, що Саксонія з 2000 по 2005 рік активно налагоджувала економічні зв'язки з Росією і важливу роль у цьому відігравав де Мезьєр.

У 2005 році, після перемоги ХДС на виборах, де Мезьєр був призначений начальником відомства федерального канцлера, яким стала Меркель, а також отримав посаду міністра з особливих доручень, змінивши на цих постах Франка-Вальтера Штайнмайєра, що став главою МЗС Німеччини. Призначенню не завадив скандал навколо Commerzbank: німецьке слідство з'ясувало, що банк міг бути замішаний у відмиванні грошей і шахрайських операціях, пов'язаних з діяльністю російського фонду «Телекомінвест», за деякими відомостями, контролювався міністром зв'язку та інформатизації Росії Леонідом Рейманом. Одним з підозрюваних у зловживаннях був старший брат де Мезьєра, Андреас (Andreas), що працював главою відділу кадрів Commerzbank. Втім, брат де Мезьєра засуджений не був і з 2008 року працював керуючим директором компанії Doertenbach & Co.

У 2009 році де Мезьєр балотувався до Бундестагу і був обраний за списком ХДС у виборчому окрузі міста Мейсен в Саксонії, набравши 45 відсотків голосів. ХДС здобув перемогу на виборах, і після розпаду «великої коаліції» ХДС/ХСС і СДПН і створення коаліційного консервативно-ліберального уряду ХДС/ХСС та Вільної демократичної партії (ВДП) де Мезьєр в жовтні 2009 року отримав посаду федерального міністра внутрішніх справ Німеччини.

На посту міністра в 2009 році де Мезьєр повідомив про те, що одним з першочергових завдань його відомства є боротьба з діяльністю в країні російських і китайських шпигунів, що викликало невдоволення МЗС РФ. Восени 2010 року де Мезьєр був одним з перших німецьких політиків, вголос заявили про проблеми з інтеграцією іммігрантів, які відмовлялися вчити німецьку мову.

У березні 2011 року, після відставки Карла-Теодора цу Гуттенберга з поста міністра оборони Німеччини через виявлений в його дисертації плагіату, стало відомо, що міністерство оборони очолить де Мезьєр. У нову посаду він вступив 3 березня 2011 року. Новим міністром внутрішніх справ був призначений Ганс-Петер Фрідріх.

Де Мезьєр одружений, його дружину звуть Мартіною (Martina). У них троє дітей.

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.