Томе Момировський

Томе Момировський народився 4 квітня 1927 року в місті Кичево.

Закінчив філософський факультет Скопського університету.

Томе Момировський — активний учасник Народно-визвольної війни 1941-45 років (під час Другої світової війни)[4].

Працював головним редактором часопису „Иднина“ (Скоп'є), „Културен живот“ (Белград), вісника „Млад борец“ (Скоп'є) і на Радіо Скоп'є, а також редактором часопису „Современост“, „Културен живот“ і „Погледи“ (всі — Скоп'є).

Томе Момировський був міністром культури Македонії, головою Македонського культурно-просвітницького товариства, головою Комітету з культури і мистецтва Федеральної конференції Югославії.

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1957 року.

Також Томе Момировський був членом Македонського ПЕН-центру.

Помер 3 березня 2012 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є.

Т. Момировський є автором багатьох оповідань, есе, новел і критичних нарисів.

Бібліографія:

• Стреи и песоци (1956);
• «Кроки» (Чекори, оповідання, 1957);
• «Гріховний тиждень» (Грешна недела, роман, 1961);
• Неспокои (оповідання та новели, 1969);
• «Роки безсоння» (Години несоници, роман, 1972);
• «Культура, культурні цінності та молодь» (Културата, културните вредности и младината, есеї, 1975);
• Бреслики (повість, 1976);
• «Зв'язки і синтези» (Односи и синтези, есеї та критика, 1978);
• «Культура і простір» (Културата и просторот, есеї, 1979);
• Акцијаши (роман, 1982);
• Вишнеење (драма, 1983);
• «Відшукана пісня» (Искована песна, антологія македонської поезії, 1984);
• «Ідеї і творчість» (Идеи и творештво, есеї та критика, 1984);
• Виделина (оповідання та новели, 1984);
• Охридска Талија (монодрама, 1985);
• Коловратница (оповідання, 1986);
• «Культурне співробітництво і єднання» (Културна соработка и заедништво, монографія, 1987);
• Бела (повість для дітей, 1987);
• Вибрані твори (Избрани дела, у 5-ти томах, 1987);
• «Перехрестя» (Крстопати, есеї та критика, 1990);
• «Світоч із Преспи» (Светлоносецот од Преспа, біографічно-есеїчтична книга про поета Міте Богоєвського, 1992);
• Чун (роман, 1992);
• «Листя» (Ластари, оповідання для дітей, 1993);
• «Мальовнича земля» (Живописана земја, есеїстична проза, 1995);
• «Сніжинки» (Снежинки, казки для дітей, 1996);
• «Після півночі» (По полноќ, роман, 1998);
• «Юність» (Младбелина, поезія, 2000).

Українською мовою оповідання Томе Момировського «Діо Богдан» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Томе Момировський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „13 ноември“ (премія міста Скоп'є, 1961[4]), „11 октомври“, „Рациново признание“, „РТВ на СВП“, „Климент Охридски“ і „Мито Хадживасилев – Ясмин“[5].

• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 359.