Томмі Стіл

Томас Гікс народився в Бермондсі, Лондон, Англія в 1936 році.[7] Його батько Дарбо був гоночним інформатором, а мати Бетті працювала на фабриці.

Стіл працював на різних роботах, включаючи короткий період роботи торговим моряком[7]. Він не служив в армії, оскільки у вісімнадцять років йому поставили діагноз кардіоміопатія[8]. Хоча у своїй автобіографії «Bermondsey Boy: Memories of a Forgotten World» він повідомляє, що провалив медкомісію, бо мав плоскостопість. Кожен раз, коли Томмі не працював, він грав на гітарі та банджо і співав у двох кав'ярнях в Сохо, the 2i's Coffee Bar і the Cat's Whisker, і як сольний виконавець, і з Wally Whyton's Vipers Skiffle Group.

Коли корабель Стіла був на причалі в Норфолку, штат Вірджинія, США, він почув Бадді Голлі і закохався в рок-н-рол, відмовившись від скіфла, який у той час був популярним у Британії. Його побачив фотограф-фрілансер Джон Кеннеді, який вважав, що Стіл може стати аналогом Елвісв Преслі у Великій Британії[7]. Тоді ж Томас придумав собі псевдонім Томмі Стіл (на основі прізвища свого діда-скандинава) і вирушив підкорювати сцену.

Томмі Стіл на сцені. 1957 рік.

Стіл прославився у Великій Британії як фронтмен рок-н-ролл гурту Steelmen, після їхнього першого синглу «Rock With the Caveman», що у 1956 році вийшов на 13 місце у британському чарті[7]. Стіл та інші британські співаки вибирав відомі хіти зі Сполучених Штатів і записував кавер-версії цих пісень та випускав їх у Великій Британії до того, як американські версії могли увійти в чарти. Більшість записів Стіла 1950-х років були каверами американських хітів, таких як «Singing the Blues» і «Knee Deep in the Blues», перший з яких навіть зумів очолити британський чарт[5].

Лише через чотири місяці після своєї першої появі у чартах він зняв свою історію життя. [5] Для цього Стіл та його співавтори з написання пісень Лайонел Барт та Майк Пратт, за сім днів написали дванадцять пісень[9]. Його перші три сингли виходили один раз на три тижні[10].

У 1957 році Стіл придбав для батьків чотирикімнатний будинок у Південному Лондоні[11]. У серпні 1959 року Стіл здійснив триденний концертний візит до Москви[12].

Наприкінці 2009 року його колекція найбільших хітів «The Best Best of Tommy Steele» увійшла до Топ-40 у британському чарті. [13]

Популярність на музичній сцені протягом 1950-х та 1960-х років дозволила Стілу потрапити і до кіно та мюзиклів. У 1957 році він був названий сьомим за популярністю актором британського прокату.[14]

У 1960 році тур по Австралії не мав особливого успіху, і після повернення в Англію він отримав дві пропозиції: одну зіграти у виставі Billy Liar, іншу приєднатися до Old Vic Company. Він обрав останнє.[15]

У театрі Вест-Енда він з'явився у виставі She Stoops to Conquer[16] і зіграв головну роль Ганса Крістіана Андерсена. Паралельно Томмі грав і у фільмах, знявшись зокрема у Half a Sixpence, The Happiest Millionaire та Finian's Rainbow. Останній фільм, американський мюзикл, є найвідомішим в акторській кар'єрі Стіла. У ньому Томмі зіграв Ога, лепрекона, що перетворився на людину, знімаючись із кінозірками Петулою Кларк та Фредом Астером. У 1968 році він був названий четвертим за популярністю актором британського прокату.[17]

У квітні 1971 року Стіл знявся у власному шоу «Meet Me in London» в лондонському театрі «Адельфі»[18].

У 1978 році Стіл зіграв у телевізійній версії фільму The Yeomen of the Guard.[19]

Шанувальники Стіла біля його машини. Стокгольм, 9 вересня 1957 року.

Протягом багатьох років вважалося, що Елвіс Преслі ніколи не був у Британії, крім того, що провів кілька хвилин в аеропорту Прествік в Шотландії, коли його військовий літак заправлявся перед вильотом до Сполучених Штатів після закінчення військової служби у Західній Німеччині. Однак 21 квітня 2008 року в інтерв'ю BBC Radio 2 з театральним імпресаріо Біллом Кенрайтом було сказано, що в 1958 році 23-річний Преслі пробув в Англії цілий день, після телефонної розмови зі Стілом.

За словами Кенрайта, Елвіс прилетів на добу, і Томмі показав йому Лондон. Він показав йому Вестмінстерський палац і провів з ним день. Кенрайт у 2008 році визнав, що не впевнений, чи повинен він розповісти історію. Стіл сказав: «Це були двоє юнаків, які розділяли однакову любов до своєї музики. Я поклявся ніколи не публікувати публічно те, що відбулося».

Співробітники «Прествіка» негайно зажадали доказів, до отримання яких вони категорично відмовились знімати зі свого аеропорту звання «єдиного місця в Британії, де бував Преслі». [20] [21]

З Steelmen

Соло