Том Вільямс

Народився в Каршелтоні, Лондон[1]. Футбольну кар'єру розпочав у скромному англійському клубі «Волтон-енд-Гершем», звідки у квітні 2000 року за 40 000 євро перейшов до «Вест Гем Юнайтед». Так і не дебютувавши у футболці «молотобійців», у березні 2001 року відправився в оренду до «Пітерборо Юнайтед», а влітку того ж року підписав з клубом повноцінну угоду. У команді провів один сезон, після чого його контракт за 350 000 євро викупив «Бірмінгем Сіті».

Протягом періоду перебування на Сент-Ендрюс зіграв за «Бірмінгем» 4 матчі. Також двічі відправлявся в оренду до «Квінз Парк Рейнджерс», протягом яких відзначився голом у воротах «Гаддерсфілд Таун»[2]. Згодом повернувся до «Пітерборо Юнайтед»: спочатку — на правах оренди, а потім — на повноцінній основі. У травні 2004 року вільним агентом перейшов до «Барнслі».

Відіграв повний сезон у команді з Південного Йоркшира. У липні 2005 року вільним агентом перейшов у «Джиллінгем», але вже в січні 2006 року, через фінансові проблеми у вище вказаному клубі, підписав контракт зі «Суонсі Сіті». Він повернувся до складу в грудні 2006 року після операції на грижі в листопаді, а в кінці сезону вільним агентом залишив команду.

27 липня 2007 року уклав 2-річний договір з «Вікем Вондерерз»[3].

31 грудня 2007 року Вільямс втретє приєднався до «Пітерборо Юнайтед», спочатку на умовах екстреної оренди, щоб зробити його доступним для матчу на Новий рік, в якому він так і залишився на лаві запасних. Два дні по тому він підписав з клубом повноцінну угоду[4].

9 листопада 2009 року відправився в короткострокову оренду до представника Чемпіоншипу «Квінз Парк Рейнджерс», який по завершенні оренди мав право під час січневого трансферного вікна викупити гравця. Проте цього не сталося й у січні 2010 року Том повернувся до «Пітерборо».

Після цього перейшов до завершення зезону в «Престон Норт-Енд» до свого колишнього тренера Даррена Фергюсона. Проте й «Престон» виршив не викуповувати контракт Вільямса, тому гравець повернувся в «Пітерборо», який залишив контракт по завершення угоди.

Після передсезонного перегляду[5], 5 серпня 2010 року підписав 6-місячний контракт з представником Чемпіоншипу «Бристоль Сіті»[6].

30 вересня того ж року відправився в місячну оренду до «Колчестер Юнайтед», яку згодом продовжили ще на два місяці. Він зіграв дев'ять матчів у всіх змаганнях та відзначився одним голом у переможному (2:1) поєдинку проти «Борнмута»[7][8]. 5 січня 2011 року Контракт Вільямса з Брістоль Сіті було розірвано.

14 лютого 2011 року підписав контракт до завершення сезону з клубом Першої ліги «Волсолл»[9]. Зіграв у 14-ти матчах чемпіонату та відзначився одним голом, у нічийному (1:1) поєдинку проти «Олдем Атлетік»[7][10]. У сеорні 2011 році провів 1 матч у Національній конференції за «Кеттерінг Таун», в якому його команда програла (0:3) на виїзді «Менсфілд Таун»[11]. У серпні 2012 року підписав короткострокову угоду з «Ноттс Каунті»[12], а в січні 2013 року, по завершенні угоди, залишив команду[13].

На початку 2014 року Вільямс грав за клуб 1-го дивізіону Південь та Захід Південної ліги «Гілдфорд Сіті».

У лютому 2014 року Вільямс став одним із багатьох легіонерів, підписаних вануатським клубом «Амікаль» для підсилення своєї команди перед стартом кампанії Ліги чемпіонів ОФК 2013/14[14].

У березні 2016 року підписав контракт зі «Слуг Таун», за який провів 5 поєдинків у Південній лізі[15]. Після цього зіграв 5 матчів за «Аризону Юнайтед» в USL 2016. У вересні 2017 року виступав за «Г'ютон-енд-Вітон» у Футбольній лізі графства Кембриджшир[16].

Після вдалого перегляду, у липні 2018 року став гравцем «Гештег Юнайтед» з Першої ліги «Південь» Ліги Східних графств[17]. Після того, як його дебютним сезон закінчився перемогою його команди в чемпіонаті та підвищенням її в класі, Вільямс перейшов на роль граючого тренера в сезоні 2019/20 років[18]. 3 вересня в переможному виїзному поєдинку першого раунду Кубку Ессекса проти Г«олстед Таун» отримав серйозну травму руки. Том розбив вікно домашньої роздягальні від обурення через отримання червоної картки[19].

Отримав можливість виступати на міжнародному рівні за Кіпр завдяки походженню матері[20]. За національну команду 2006 року провів один поєдинок, проти Румунії (на 46-й хвилині замінив Лукаса Луку).

Одружений на колишній гламурній моделі Ніколі Маклін. Пара виховує двох синів.