Трачевський Олександр Семенович

Життєпис

Олександр Семенович Трачевський народився 1838 року в російському місті Ставрополь, що на той час входило до складу Кавказької губернії Російської імперії у купецькій родини.

1860 року закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Московського університету. Був учнем Сергія Соловйова та Степана Єшевського. Згодом, викладав у кандидатських класах Миколаївського інституту у Москві та у Тифліській гімназії.

Докторську дисертацію «Союз князів і німецька політика Катерини ІІ, Фрідриха ІІ, Йосифа ІІ, 1780—1790 рр.» захистив у 1877 році, за що отримав Уваровську премію. Після цього перейшов до Імператорського Новоросійського університету, У 1878 році був обраний ординарним професором кафедри загальної історії.

Був засновником та директором у 1879—1880 роках Вищих жіночих курсів в Одесі.

Після відставки у 1890 році переїхав до Санкт-Петербургу, зайняв посаду приват-доцента місцевого університету.

Олександр Семенович Трачевський помер у 1906 році у Санкт-Петербурзі. Похований за одними джерелами — на Новому Лахтинському цвинтарі у Санкт-Петербурзі[1], за іншими — на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Трачевського відсутні.[3]

Наукова діяльність

Викладав курси нової, новітньої історії та історії давнього Сходу. Написав ряд підручників з російської та всесвітньої історії. В одеський період опублікував значну кількість статей російською, німецькою та французькою мовами, головним чином, по історії міжнародних відносин. Разом із жінкою він активно працював у галузі педагогічної освіти та науки, створив в Одесі школу та став організатором місцевих жіночих курсів. Належав до числа істориків ліберального напряму, був одним із знаних діячів Паризької російської школи, мав зв'язки з представниками соціалістичних груп, знаходився під негласним наглядом поліції.

Видав два томи документів із Паризького та Петербурзького архівів «Дипломатичні стосунки Росії із Францією в епоху Наполеона». Приділяв значну увагу соціологічним та теоретичним проблемам історичної науки; як публіцист активно відгукувався на події міжнародного життя. В Імператорському Новоросійському університеті став одним із засновників вивчення історії французької революції кінця XVIII століття.

Наукові праці
  • Польское бескоролевье по прекращении династии Ягеллонов. — М.: Тип. Грачева, 1869. — 664 с.
  • Союз князей и немецкая политика Екатерины ІІ, Фридриха ІІ, Йосифа ІІ, 1780—1790. — С-Пб., 1877;
  • Современные задачи исторической науки // Записки Новороссийского университета. — Т. 31;
  • Международная политика в епоху Людовика XIV // Журнал министерства народного просвещения. — 1888.
  • Наполеон I: Его жизнь и государственная деятельность: Биографический очерк. — С.-Петербург, 1900. — 112 с.

Примітки
  1. ТРАЧЕВСКИЙ АЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ. Всемирная история. Энциклопедия. Процитовано 1 травня 2019 року. (рос.)
  2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

Література та джерела
  • Маркевич А. И. Двадцатипятилетие Новороссийского университета. — Одесса, 1890;
  • Куза Л. Г. Трачевский Александр Семенович // Славяноведение в дореволюционной России. — М., 1979;
  • Аппатов С. И., Демин О. Б., Першина З. В. Историческая наука в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. — Одесса, 1995;
  • Дьомін О. Б. Трачевський Олександр Семенович// Праці ОНУ. — Т.4. — С.233 — 235.
  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 4: Р — Я. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. —     Одеса: Астропринт, 2005. — С. 261—263.
  • Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. / О. Я. Чебикін, І. А. Болдирєв та ін. — Одеса, 2007. — С. 27.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.