Траян Вуя

Траян Вуя (рум. Traian Vuia, traˈjan ˈvuja, 17 серпня 1872 — 3 вересня 1950) — румунський винахідник й піонер авіації, який спроектував, побудував і випробував перший моноплан з двигуном. Під час першого успішного випробування політ становив близько 12 метрів (40 футів) 18 березня 1906 року, й його найдовша відстань становить 24 м (80 футів). Це був перший короткий політ або «переліт з двигуном» на моноплані.[2][3][4] Вуя ніколи не досягнув стійкого, керованого польоту з його ранніми літаками, й його експерименти не результували прогресом в галузі авіації.

Траян Вуя
Вуя в своєму летаючому апараті
Народився 17 серпня 1872(1872-08-17)
Surducul Mic, Австро-угорська імперія (нині Траян Вуя, Румунія)
Помер 3 вересня 1950(1950-09-03) (78 років)
Бухарест, Румунія
Поховання
цвинтар Беллу : 
Країна  Румунія
 Франція
Місце проживання Тіміш
Діяльність Винахідник
Відомий завдяки Ранній летаючий апарат
Alma mater Будапештський університет
Знання мов румунська[1]

Громадянин Франції з 1918 року, Вуя був зв'язаний з французьким опором під час Другої світової війни. Він повернувся до Румунії 1950 року.

Освіта та рання кар'єра

Після закінчення середньої школи в Лугож, Банат 1892 року, що був в той час угорською частиною Австро-Угорської імперії, сьогодні в Румунії, він вступив у Школу механіки в Політехнічному університеті Будапешту, де отримав диплом інженера. Потім він перейшов на юридичний факультет в Будапешті (Угорщина), де отримав ступінь доктора філософії з юриспруденції (Ph.D.) в травні 1901 з дисертацією на тему «Військові та Промисловість, державне завідування контрактами».[5]

Він повернувся в Лугож, де вивчав питання польоту людини й сконструював свій перший літальний апарат, який він назвав «літак-автомобіль». Вуя намагався побудувати машину, але через фінансові труднощі вирішив піти до Парижу в липні 1902 року, в надії знайти когось, зацікавленого у фінансуванні свого проекту, можливо з ентузіастів повітряних куль. Він наштовхнувся на скептицизм людей, які вважали, що важча за повітря машина не зможе літати. Потім він відвідав Віктора Татена(Victor Tatin), відомого теоретика й експериментатора, який побудував модель літака, що летіла 1879 року.

Татен був зацікавлений в проекті, але сумнівався, що Вуя мав двигуна який пасував або що його літак буде стабільним. Потім Вуя представив свій план Французькій академії наук в Парижі 16 лютого 1903 року, але був відхилений з коментарем:

Проблема польоту машини, яка важить більше, ніж повітря, не може бути вирішена, і це є тільки мрія[6]

Не віднаджений, Вуя подав заявку на патент, який йому надали 17 серпня 1903 й опублікований 16 жовтня 1903 року. Він почав будувати свій перший літальний апарат узимку 1902–1903 рр. Подолавши нові фінансові труднощі, він також почав будівництво двигуна власної конструкції, восени 1904 року й отримав патент на його того самого року у Великій Британії.

Листівка з Вуя й його літаком 1907 р. аероплян Вуя II

Льотні спроби

В грудні 1905-го Вуя завершив будівництво свого першого літака, «Траян Вуя, 1» висококрильного монопляну на базі двигуна з вуглекислотою[7] Рідкий двоокис вуглецю випаровувався в Серполет котлі, це додавало тепла робочій рідині, що дозволяло двигунові працювати близько трьох хвилин. Він обрав ділянку в Монтессоні, поблизу Парижу, для тестування. Найперше він використовував машину тільки як автомобіль, демонтувавши крила, щоби набратися досвіду водіння. 18 березня 1906 він вперше спробував летіти. Після прискорення коло 50 м завдовжки, літак відірвався від ґрунту й пролетів близько 1 м заввишки відстань приблизно 12 м, після чого приземлився.[3] Британський історик авіації Чарльз Гарвард Гіббс-Сміт (Charles Harvard Gibbs-Smith) описав цей літак, як «першій моноплан, що транспортує людину і має в основному сучасну конфігурацію», хоча й «невдалий», оскільки він був неспроможний до стійкого польоту.[8]

Румунські ентузіасти наголошують, що машина Вуя була в стані злетіти з плоскої поверхні бортовими засобами без сторонньої допомоги, такої як схил, рейки, або катапульта. Такі визначення мають намір відібрати звання «першого пілотованого, керованого польоту» в братів Райт, попри те, що 17 грудня 1903 року, Райти злетіли з землі без катапульти, за допомогою тільки залізничних рейок, що скеровували локомотив вузькоколійки або вантажівку, яка підкидала Wright Flyer біплан, піднімаючи його від землі. Крім того, Райти змогли добитися стійкого й контрольованого польоту повним колом у вересні 1904 року, повертаючись на той клаптик землі, де вони стартували.[9]

Після підняття в повітря в березні 1906 р. Вуя зробив ще кілька стрибків або коротких перельотів пізніше в тому ж таки 1907 році.[6] В серпні 1906 р. він побудував модифіковану версію свого літального апарату, «Вуя I bis.» Жоден з них не виявилися успішними в досягненні сталого польоту, тоді Вуя відмовився від них й з того часу він «перестав грати важливу роль в авіації», за Гіббсом-Смітом.[10]

1907 року його літак «Вуя II» з двигуном внутрішнього згоряння Антуанетта 25 к.с. (19 кВт) виставлявся на першому авіаційному салоні в Парижі.

Піонер авіації Альберто Сантос-Дюмон, який здійснив відомі короткі перельоти в Парижі в жовтні й листопаді 1906 року, визнав Вуя «предтечею» його зусиль, як описано в Шарль Дольфюс(Charles Dollfus), куратора музею авіації в Парижі.[3]

Документація

Вуя здійснив свій перший політ або «потужній стрибок» 18 березня 1906 року, в присутності свого механіка та двох близьких друзів. Розрахунки цього тесту, опубліковані в той час, а потім у вересні 1906 р. засновані на листах які він писав до L'Aérophile, офіційного часопису Аероклубу Франції[11] Інший часопис того часу, Flight International, поставив йому в заслугу п'ятиметровий стрибок від 8 жовтня 1906 року, як найранішій внесок в списку його випробувань, показаних в таблиці «досягнень, які були зроблені» піонерами авіації.[12] Жодну з цих коротких секунд польоту не можна кваліфікувати як стійкий, керований політ.[8]

Пізніша кар'єра

Між 1918 і 1921 рр. Вуя побудував два експериментальні гвинтокрили на летовищах Жувізі-сюр-Орж та Іссі-ле-Муліно.[3]

Він був похований на Bellu цвинтарі в Бухаресті, Румунія .[13]

Спадщина

Іншим винаходом Вуя був парогенератор з внутрішнім згорянням, що може генерувати дуже високий тиск понад 100 атм (10 МПа), який і досі використовується на теплових електростанціях.

27 травня 1946 Вуя був призначений почесним членом Румунської Академії.

Траян Вуя Міжнародний аеропорт (Timişoara International Airport Traian Vuia) (TSR), другий (за іншими даними — третій) за величиною аеропорт Румунії, носить його ім'я.

Див. також
  • Клемент Адер
  • Дю Темпль моноплан
  • Ранні літальні апарати
  • Річард Пірс

Примітки
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. Monoplane. Encyclopædia Britannica, Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica Inc. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 18 березня 2012.
  3. Hidarca, Dan. TRAIAN VUIA-in a Century of Aviation. Romanian Academy Library. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано березень 18, 2012.
  4. U.S. Centennial of Flight Commission. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 24 березня 2012.
  5. Traia Vuia History at EarlyAviators.com. Retrieved жовт. 14, 2010.
  6. Hargrave The Pioneers Traian Vuia. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано черв. 29, 2010. «Based on: Gheorghiu, Constantin C., Romanian inventions and prioritites in aviation, Ed. Albatros, Bucharest, 1979 (румунською)»
  7. Ten Years Ago. Flight. 19 жовтня 1916. с. 908. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 24 березня 2012. «Excerpts from the Auto (FLIGHT'S precursor and sister Journal) of October, 1906.»
  8. Gibbs-Smith, Charles Harvard (3 квітня 1959).«Hops and Flights» Flight. стор. 469
  9. Gibbs-Smith, Charles Harvard (1970). Aviation: an historical survey from its origins to the end of World War II.. London: Her Majesty's Stationery Office. с. 100–102.
  10. Gibbs-Smith 1970, p. 123
  11. Modest Experimenter-Vuias Powered Flights: the Successes of a Little Known Pioneer. Flight. 30 березня 1956. с. 365. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
  12. Progress of Mechanical Flight. Flight. 2 січня 1909: 12.
  13. Catillon, Marcel (1997). Mémorial aéronautique: qui était qui? (французька). Nouvelles Editions Latines. с. 160. ISBN 2723305295.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.