Тридакна

Тридакна (Tridacna) — рід двостулкових молюсків родини серцевидкових (Cardiidae). Поширені переважно у тропіках. Найбільші види мають довжину до 2 метрів і масу до 250 кілограмів.

?
Тридакна

Вид Tridacna crocea
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Двостулкові (Bivalvia)
Підклас: Гетеродонтові (Heterodonta)
Ряд: Венероїдні (Veneroida)
Надродина: Cardioidea
Родина: Серцевидкові (Cardiidae)
Підродина: Тридакнові (Tridacninae)
Рід: Тридакна (Tridacna)
Bruguière, 1797
Посилання
Вікісховище: Tridacna
Віківиди: Tridacna
EOL: 2926829
NCBI: 52939
Fossilworks: 18354

Систематика

Рід містить такі підроди і види:[1][2]

  • incertae sedis
    • Tridacna lorenzi Monsecour, 2016
    • Tridacna noae (Röding, 1798)
  • Підрід Tridacna (Tridacna)
  • Підрід Tridacna (Chametrachea)
    • Tridacna squamosina Sturany, 1899 (= Tridacna costata Roa-Quiaoit, Kochzius, Jantzen, Al-Zibdah & Richter 2008)
    • Tridacna crocea Lamarck, 1819
    • Tridacna maxima Röding, 1798(=Tridacna elongata)
    • Tridacna rosewateri Sirenho & Scarlato, 1991
    • Tridacna squamosa Lamarck, 1819

Поширена в Тихому океані гігантська тридакна (Tridacna gigas) має раковину, довжина якої іноді досягає двох метрів. Вага досягає 400 кілограмів.

У тканинах мешкають зооксантелли, які живуть за рахунок фотосинтезу і годують молюска. Молюск перетравлює і частину самих водоростей прямо в тканинах (кишечник недорозвинений). Краї мантії постійно виступають між стулок раковини і забезпечені оптичною системою — невеликими світлозаломлювальними конусами, зануреними вузьким кінцем глибоко в тіло молюска, складеними з прозорих клітин, які проводять світло в глибини тканин для водоростей-симбіонтів.

Тридакна і людина

Раковини використовуються як будівельний матеріал та для виробів. Жителі деяких островів Океанії виготовляли з них монети.

Повсюдний лов тридакн вже призвів до скорочення популяції, залишається сподіватися на те, що вони врятуються в глибинах — цей молюск може спокійно перебувати на глибині до 100 метрів. Ще можуть врятувати тридакн акваріумісти: молюски ефектно виглядають у штучних водоймах.

У старовину пірнальники боялися тридакн: вірили, що вона може розчавити людину своїми «щелепами» або втопити їх, схопивши за ногу або руку. Насправді замикальні м'язи тридакни досить слабкі, а самого молюска нескладно відірвати від дна.[джерело?] У тридакнах знаходять найбільші перлини (Перлина Лао-цзи), і для збільшення вартості для кожної з них придумали легенду про безіменного пірнальника, затиснутому рукою або ногою стулками черепашки і так загиблого. Звідси пішла інша назва молюска — «пастка смерті».

Джерела
  1. WoRMS. (2009). Tridacna. Accessed through the World Register of Marine Species at http://www.marinespecies.org/aphia.php?p=taxdetails&id=205753 on 2009-01-08.
  2. Schneider, J.A., and O´Foighil, D. Phylogeny of Giant Clams (Cardiidae: Tridacninae) Based on Partial Mitochondrial 16S rDNA Gene Sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution Vol. 13, No. 1, October, pp. 59-66, 1999. DOI:10.1006/mpev.1999.0636.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.