Трифонов Михайло Михайлович

Миха́йло Миха́йлович Три́фонов (* 13 серпня 1952, Миргород, Полтавська область) доктор технічних наук, заслужений машинобудівник Російської Федерації, генеральный директор ЗАТ науково-виробничого підприємства «Істок-Система» (рос. ЗАО НПП «Исток-Система»).

Трифонов Михайло Михайлович
Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»
Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»
Народився 13 серпня 1952(1952-08-13) (69 років)
Миргород, Полтавська область
Місце проживання Фрязіно, Московська область
Країна  Росія
Alma mater Московський інститут електронного машинобудування
Галузь медична техніка
Заклад НВП «Істок-Система»
Ступінь доктор технічних наук
Нагороди премія Уряду РФ в галузі науки і техніки, заслужений машинобудівник РФ

Біографія

Трифонов Михайло народився в місті Миргороді в 1952 році. Закінчив Московський інститут електронного машинобудування за спеціальністю «прикладна математика». Починаючи з 1975 року працює у НВО «Істок», Фрязіно Московської області. Без відриву від виробництва він завершив аспірантуру при НВО «Істок» і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

З 1993 року очолює новостворене науково-виробниче підприємство «Істок-Система».

У 2007 році Трифонову присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник РФ».[1]

Науково-технічна діяльність

Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»[2]

Під час роботи у НВО «Істок» у 1980-х рокахнаукові інтереси Трифонова включали питання створення систем автоматизованого проектування радіоелектронної апаратури.[3]

Після переходу в НПП «Істок-Система» його наукові інтереси сконцентрувалися на проблемах розробки нових медичних приладів і апаратів. Під його керівництвом розроблені і розробляються прилади сімейства «Гастроскан»: багатомісний ацидогастрометр «Гастроскан-5М», добовий ацидогастромонітор «Гастроскан-24», гастрокардіомонітор «Гастроскан-ЕКГ», прилад для спільної електрогастроентерографіі та внутрішньошлункової рН-метрії «Гастроскан-ГЕМ», прилади для перфузійної манометріі «Гастроскан-Д».[4][5]

Трифонов є автором (співавтором) більше, ніж 125 наукових праць і винаходів.

За розробку і впровадження технологій діагностики, лікування та реабілітації хворих з розладами сну Постанови Уряду Російської Федерації за 16 лютого 2004 № 85 Трифонову присуджена премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки за 2003 рік.[6]

Трифонов — член редакційної колегії журналу „Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка»“ включеного до переліку провідних рецензованих наукових журналів і видань Вищої атестаційної комісії Росії, в яких публікуються основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук.[7]

Впровадження робіт Трифонова М. М. в Україні

Розроблені під керівництвом Трифонова діагностичні прилади застосовуються як провідними гастроентерологічними лікувально-профілактичними установами Росії,[8] так і України. Зокрема, з ними працюють: ДУ «Інститут терапії імені Л. Т. Малої АМН України»,[9][10] Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,[11] ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України»,[12] Донецький державний медичний університет ім. М. Горького,[13][14] санаторій «Миргород» МВС України, санаторії курорту Моршин та інші.

Робота в органах місцевого самоврядування

М. М. Трифонов з 2001 року — депутат Ради депутатів «міста науки» (рос. наукоград) Фрязіно.[15][16] Будучи депутатом двох останніх скликань, він обидва разів обирався головою комісії з економічного розвитку.

Згідно з російським законодавством, міста зі статусом «місто науки», мають ще один орган місцевого самоврядування — Рада директорів науково-технічного комплексу. Указом Президента Росії очолюване Трифонова НВП «Істок-Система» віднесена до числа підприємств, що утворюють науково-технічний комплекс «міста науки» Фрязіно[17] та Рішенням Ради депутатів Трифонов включений до складу Ради директорів науково-технічного комплексу наукогради.[18][19]

Примітки

  1. Офіційний сайт Президента Росії. Указ від 27 квітня 2007 № 561.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Офіційний сайт Міністерства промисловості і торгівлі Росії. Новини від 20 липня 2007 року.[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Трифонов М. М. Елементи теорії розробки систем автоматизованого проектування НВЧ-мікросхем. Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка». 1981, № 10, с. 69-74.
  4. Трифонов М. М. Внутрішньошлункова рН-метрія: клінічні методики та прилади. Здравоохранение и медтехника. 2003, № 4, с. 40-41.
  5. Трифонов М. М. Прилади й зонди для внутрішньопорожнинної рН-метрії. Медична техніка, № 3, 2003 г., с. 29-32.
  6. Постанова Уряду Російської Федерації від 16 лютого 2004 № 85 про присудження премій Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки за 2003 рік.
  7. Науково-технічний збірник „[[Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка»]]“. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 9 травня 2010.
  8. Сайт «Функціональна гастроентерологія». Оснащеність ЛПЗ Москви гастроентерологічними діагностичними комп'ютерними приладами сімейства «Гастроскан», оснащеність регіонів Росії гастроентерологічними діагностичними комп'ютерними приладами сімейства «Гастроскан».
  9. Бабак О. Я., Просоленко К. О. Оцінка стабільності антисереторної дії оригінального та генерічних препаратів рабепразолу.
  10. Соломенцева Т.А., Кушнір I.Е., Жукова В.Б. Клініко-ендоскопічні особливості гастроеэофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім дуоденогастральним рефлюксом.[недоступне посилання з червня 2019] Сучастна гастроентерология, 2009, № 2(46), с. 34-37.
  11. Мирзабаєва Н.А. Використання лазеро- та електропунктурної рефлексотерапії у хворих з шлунково-стравохідним рефлюксом. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. К., 1998.
  12. Павлов О. О. Диагностична значимість інтрамукозного рН-середовища у пацієнтів з гострою кишковой непрохідністю. Український Журнал Хірургії, 2009, № 3, с. 110—112.
  13. Томаш О.В. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункового соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Луганськ – 2003.
  14. Томаш О.В., Ликов А.А., Синяченко О.В., Лаушкіна Є.М. Пристрасть до тютюнопаління і протягом пептичних гастродуоденальних виразок. Журнал психіатрії та медичної психології, 2004, № 1(11), с. 61-64.
  15. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії Росії. Вибори депутатів Ради депутатів міста Фрязіно. 28 січня 2001.
  16. Офіційний сайт міста Фрязіно. Органи влади. Рада депутатів.
  17. Указ Президента Росії від 29.12.2003 № 1531 «Про присвоєння статусу наукогради Російської Федерації м. Фрязіно Московської області».
  18. Рада депутатів муніципального освіти «місто Фрязіно» Московської області. Рішення від 30 травня 2001 № 62.[недоступне посилання з липня 2019]
  19. Офіційний сайт міста Фрязіно. Органи влади. Склад Ради директорів науково-виробничого комплексу.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.