Трифільєв Євген Парфенович

Євген Парфенович Трифільєв (5 січня 1867(18670105) - 17 серпня 1928) - історик, архівіст, краєзнавець.

Трифільєв Євген Парфенович
Народився 5 січня 1867
м. Маріуполь, Російська імперія
Помер 17 вересня 1928
м. Одеса, УРСР, СРСР
Громадянство Російська імперія, СРСР
Діяльність історик, краєзнавець, педагог
Alma mater Харківський університет
Вчене звання професор
Заклад Харківський університет, Одеський університет, Одеський інститут народної освіти
Посада професор
Нагороди
Орден Святого Володимира
Орден Святої Анни
Орден Святого Станіслава

Життєпис

Є. П. Трифільєв народився 5 січня 1867 року у Маріуполі у родині купця. Середню освіту здобув у маріупольській гімназії.

Протягом 1886–1890 років навчався на юридичному (один семестр) та історико-філологічному факультетах (історичне відділення) Харківського університету.

Працював викладачем у харківських середніх навчальних закладах. Водночас був хранителем фондів Музею мистецтв та старовини при Харківському університеті.

У 1901 році після проходження магістерського іспиту отримав вчене звання приват-доцента за спеціальністю російська історія і розпочав науково-педогогічну діяльність в Харківському університеті.

У 1905 році Харківський університет присудив йому ступінь магістра російської історії за “Очерки из истории крепостного права в России. Царствование Павла І” (Х., 1904), для написання яких автор дослідив архівні документи Сенату і Державної Ради.

З 1911 року вчений працював професором та завідувачем кафедри російської історії, секретарем історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі..

Після 1920 року очолював кафедру російської історії в Одеському інституті народної освіти (ОІНО), викладав в Археологічному інституті. Був головою секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. Брав участь в археологічних розкопках поблизу Одеси.

В останні роки життя був залучений Одеським губернським архівним управлінням до розробки архівних фондів в Одесі. За дорученням місцевого істпарту розробляв історію аграрних рухів 1905 року в Херсонській губернії. Пізніше ці архівні документи стали основою для написання наукових праць.

Автор понад 20 наукових праць (зокрема, 2 монографій, 3 брошур, близько 20 наукових статей).

Помер 17 серпня 1928 року в м. Одеса.

Праці

  • Очерки из истории промышленности Слободской Украины. – 1.: Селитроварение, XVII – XIX вв. – Харьков, 1894. – 37 с.
  • Очерки по истории крепостного права в России. Царствование імператора Павла І. – Харьков, 1904. – 360 с.
  • К биографии В. Н. Кармазина. Дело о закладной. – Харьков, 1913. – 8 с.
  • Крестьянские волнения в Одесщине в 1905 году// 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одесщине. – Одесса, 1925. – С. 102 – 132.

Нагороди

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.