Трухмени

Трухме́ни (інакше ставропольські туркмени, трухмяни, самоназва туркмен) етнографіча та субетнічна група у складі туркменів на Північному Кавказі.

Під час фольклорного свята трухменів Ставрополля, травень 2006 року

Розселення

Туркменський район на мапі Ставропольського краю
Національний склад населення Ставропольської губернії за переписом 1897
Мусульманське населення Ставропілля поєднує корінних трухменів та ногайців із переселенцями з Дагестану та інших республік

Трухмени проживаюють у північно-східній частині Ставропольського краю (Туркменський і північ Нефтекумського районів) Російської Федерації. Традиційно трухменів, як під час перепису населення Росії 2002 року, зараховують до туркменів. Згідно з його даними у Ставропольському краї проживало 13,9 тис. туркменів (трухменів).

Мова

Мова трухменів є діалектом туркменської мови, з помітним впливом мови ногайців, з кочів'ями яких межували трухменські.

Історія

Пращури трухменів були переселені калмиками на Північний Кавказ наприкінці XVII — на початку XVIII століть з півострову Мангишлак. У культурі і побуті трухменів попри туркменську основу багато від народів-сусідів Північного Кавказу. Поділяються на три племені (тайпи): союнаджі, ігдир, човдур[1].

У 1825 році утворене Туркменське приставство, у 1917 році — Туркменський повіт. У 1917 році трухмени увійшли до складу Союзу об’єднаних горців, який у 1918 році проголосив Горську республіку. Представляв їх у Союзі Ніязікеєв Ереджей Алі.

У перші роки радянської влади трухмени піддавалися грабункам сусідніх селян як «ворожа нація», через що народ був поставлений на межу виживання[1].

У 1925 році був створений Туркменський національний район Ставропілля. Статус національного був знятий у 1930-х роках, у 1956 році район було розформовано, у 1970 — відновлено. У 1927 році була здійснена спроба сконцентрувати туркменське населення навколо села Літня ставка, чого частина трухменів уникла, кочуючи у східному напрямку. У період коренізації почали діяти національні школи, у 1930-х районна газета виходила туркменською мовою. Викладання туркменської мови в школах остаточно припинилося у 1965 році[1].

З 1990-х років діє національна організація «Ватан» (Батьківщина), налагоджені зв'язки з Туркменістаном. У 2000-ні роки туркменська мова не викладалася, видань нею у районі не існувало, проте трухмени дивилися супутникові телепередачі з Туркменістану. Незважаючи на практично повну двомовність, туркменська мова зберігається у молоді. Діють традиційні ради старійшин, спостерігається міжплеменна боротьба за владу[1].

У наші дні серед трухменської молоді поширений виїзд на заробітки у нафтогазовидобувні регіони[1].

Демографія

Динаміка чисельності ставропольських трухменів за 1959–2010 рр.

Рік перепису Чисельність Частка у населенні
19595 8560,4%
19708 2400,4%
19799 3450,4%
198911 1330,5%
200213 9370,5%
201015 0480,5%

Рідна мова туркменів Ставропольського краю за переписом 2010 р.

  • Туркменська — 94,9%
  • Російська — 4,2%

Населені пункти Ставропольського краю, де за переписом 2002 року трухмени становили більшість населення

Населений пункт Район Населення, 2002 р. в тому числі туркменів
аул Кок-БасНефтекумський район33599,1%
аул ШарахалсунТуркменський район155497,9%
аул ЕдельбайБлагодарненський район128795,2%
аул Махач-АулНефтекумський район31995,0%
аул Сабан-АнтустаТуркменський район87194,8%
аул Юсуп-КулацькийІпатовський район74092,2%
аул БашантаАрзгірський район41591,6%
аул Уллубі-ЮртНефтекумський район76489,5%
аул ЧурТуркменський район78189,4%
аул Маштак-КулакТуркменський район34684,7%
аул Нижній БарханчакІпатовський район33784,0%
с. Озек-СуатНефтекумський район226472,3%
аул Верхній БарханчакІпатовський район42754,6%
аул Абдул-ГазиНефтекумський район67052,5%

Примітки

Джерела, посилання і література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.