Тріада (філософія)
Тріа́да (грец. Τριάδος — троїстість) — філософський термін, яким позначають ідею про троїстість розвитку мислення (буття).
Поняття «тріада» вперше вжив Платон. Термін використовували і неоплатоніки, але особливість ідеї найбільш повно розкрито в філософії Гегеля. Він вважав, що розвиток відбувається в три етапи.
- Теза — вихідний момент.
- Антитеза — заперечення тези, і перетворення її на свою протилежність.
- Синтез — в свою чергу заперечує антитезу, будучи вихідним моментом подальшого розвитку мислення. Об'єднує в собі характеристики двох попередніх ступенів і відображає їх на більш високому рівні.
Діалектичний матеріалізм використовував зміст тріади для характеристики процесу розвитку, існувало вчення про діалектичні заперечення (закон заперечення заперечення).
Джерела
- М. Булатов. Тріада // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 648. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Антитетика // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 39. — 1000 екз.
- Философский словарь. Под редакцией И. Т. Фролова. — М., издательство политической литературы, 1980, с.375. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.