Тріандофіллов Володимир Кіріакович

Володимир Кіріакович Тріандофіллов (14 березня 1894 року — 12 липня 1931 року) — радянський військовий теоретик. У своїх роботах заклав основи теорії глибокої операції, висвітлив роль передвоєнного періоду та початкового періоду бойових дій для успішного ходу війни в цілому. Багато військових істориків вважають Тріандафіллова «батьком радянського оперативного мистецтва». Ідеї Тріандофіллова були вперше використані Богдановим М. А. в операції по розгрому японських військ біля річки Халхін-Гол в серпні 1939 року .

Тріандофіллов Володимир Кіріакович
Народився 14 березня 1894(1894-03-14)[1]
Ataköyd, Kars Okrugd, Карська область, Російська імперія
Помер 12 липня 1931(1931-07-12)[2] (37 років)
Москва, СРСР[2]
·авіаційна катастрофа
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність військовий теоретик, військовослужбовець
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська[3]
Учасник Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Роки активності з 1914
Військове звання генерал і генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 14 березня 1894 року в селі Магарацжик (або Магараджі) колишньої Карський області (Західна Вірменія, нині Туреччина), грек за національністю. Прізвище утворене від грец. τριαντάφυλλο («троянда»).

У 1914 році, після закінчення Закавказької учительській семінарії, призваний в армію і в лютому 1915 року направлений рядовим на Південно-Західний фронт. З фронту він незабаром був відправлений у Московську школу прапорщиків, яку закінчив 8 листопада 1915 року. Після закінчення школи прапорщиків Тріандофіллов був знову відправлений на Південно-Західний фронт, де і брав участь в боях. Служив в шостому фінляндському стрілецькому полку під командуванням майбутнього відомого військового теоретика А. А. Свечіна[4].

До початку революційних подій 1917 року Тріандофіллов у чині штабс-капітана командував батальйоном 6-го Фінляндського стрілецького полку.

Після революції солдатами обраний спочатку командиром полку, а потім командувачем 7-ю армією . Як сказано в офіційній радянській біографії Тріандофіллова «За свою революційну діяльність т. Тріандофіллов був оголошений урядом Керенського, а пізніше в Україні — урядом Петлюри, поза законом»[5].

1 червня 1918 року вступив в Червону армію . 1 серпня 1918 року він був призначений командиром роти, а 20 червня 1919 року — командиром батальйону. Брав участь в боях на уральському фронті проти Дутова і на південному і південно-західному фронтах проти А. Денікіна і П.Врангеля. У бою з козаками 31 травня 1919 р під селом Дьогтєв Донської області він був поранений в руку, але, незважаючи на поранення, залишився в строю.

У травні 1919 року вступив в РКП (б).

17 вересня 1919 року був відряджений на навчання до Військової академії РСЧА, яку блискуче закінчив 3 серпня 1923 року. Навчання в академії поєднував з участю в боях на фронтах Громадянської війни, займав посаду командира бригади спочатку в 27-ї стрілецької дивізії, а потім в 41-ї стрілецької дивізії. Брав участь в знаменитих боях під Перекопом і в боротьбі з білими в 1921 році в Поволжі.

Після закінчення Військової академії висунутий М. В. Фрунзе на роботу в Штаб РСЧА, де отримав 15 квітня 1924 року призначення на посаду начальника Першого (тобто оперативного) відділу, а потім і начальника Оперативного управління Штабу РСЧА.

З 1928 року Тріандофіллов — заступник начальника Штабу РСЧА.

З 19 листопада 1929 року до 15 жовтня 1930 року він був командиром і військовим комісаром 2-го стрілецького корпусу, а з 15 жовтня по день смерті — знову заступником начальника Штабу РСЧА.

Трагічно загинув при виконанні службових обов'язків 12 липня 1931 року в 6 ч. 30 м під час аварії літака в районі платформи Алабіно Західної залізниці.

Був кремований, прах поміщений в урні в Кремлівській стіні на Красній площі в Москві[6] .

Нагороди

Пам'ять

Постановою Центральної Ради Автодору було вирішено присвоїти імена Тріандофіллова і Калиновського двом танкеткам, що будуються на кошти громади, а іменами інших загиблих назвати 6 «бойових шестиколісних машин»[7] .

Праці
  • Тріандофіллов В. К. Розмах операцій сучасних армій — М., 1926
  • Тріандофіллов В. К. Характер операцій сучасних армій. — 3-тє вид — М.: Госвоеніздат, 1936.
  • Тріандофіллов В. К. Взаємодія між Західним і Південно-Західним фронтами під час літнього наступу Червоної армії на Віслу в 1920 р // Війна і революція № 2 березень-квітень 1925 р

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Триандафиллов Владимир Кириакович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА — [Военная мысль — Офицерский корпус Русской Армии. Опыт самопознания]
  5. Триандафиллов В. К. Характер операций современных армий. — 3-е изд — М.:Госвоениздат, 1936.
  6. На мемориальной доске, закрывающей урну, фамилия военачальника указана как Триандофилов. Источник: Абрамов А. У Кремлёвской стены. — М.: Политиздат, 1988. — 384 с. — BookSources/5250000711 ISBN 5-250-00071-1.
  7. Некролог «Памяти погибших командиров» и постановление ЦС Автодора в журнале «За рулём», № 15 за 1931 год

Література
  • Біографія В. К. Тріандофіллова в передмові до посмертного видання книги «Характер операцій сучасних армій» (див. вище).
  • Свєчін А. Мистецтво водіння полку з досвіду війни 1914-18 рр. Т. 1. — М.-Л. 1930. — С. 7-18, 30-44.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.