Керенський Олександр Федорович
Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський (нар. 22 квітня (4 травня) 1881, Симбірськ — 11 червня 1970, Нью-Йорк) — російський політичний діяч, голова Тимчасового Уряду Російської імперії (1917).
| Керенський Олександр Федорович | |
|---|---|
| рос. Керенский Александр Фёдорович | |
 Керенський Олександр Федорович Олександр Федорович Керенський | |
| 2-й Міністр-Голова Тимчасового уряду Росії | |
| 21 липня 1917 — 8 листопада 1917 | |
| Попередник | Львов Георгій Євгенович |
| Наступник | Ленін Володимир Ілліч |
| Народився |
22 квітня (4 травня) 1881 Симбірськ,  Російська імперія |
| Помер |
11 червня 1970 (89 років) Нью-Йорк,  США |
| Похований | цвинтар Патні-Вейл |
| Відомий як | політик, адвокат, революціонер |
| Місце роботи | Стенфордський університет |
| Країна | Російська імперія і Російська республіка |
| Освіта | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету |
| Політична партія | соціалісти-революціонери |
| Батько | Керенський Федір Михайлович |
| Мати | Адлер Надія Олександрівна |
| У шлюбі з | Барановська Ольга Львівна |
| Діти | Керенський Олег Олександровичd |
| Професія | юрист, адвокат |
| Релігія | православ'я |
| Підпис |
 |
Життєпис
Народився у родині директора Симбірської гімназії. Батько Олександра, Федір Михайлович Керенський, — персональний друг сім'ї Ульянова Іллі Миколайовича (батька Леніна). Керенський Ф. М. — це батько майбутнього голови Тимчасового уряду Росії Олександра Федоровича Керенського, з яким був близько знайомий Ленін з дитинства.
1899 — вступив до історико-філософського факультету Санкт-Петербурзького університету, згодом перейшов до юридичного факультету. Після закінчення працював у судовій палаті.
1905 — співробітник есерівської газети «Буревісник». Був заарештований.
1906 — на адвокатській практиці, а 1909 року прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як у справі Ленського розстрілу, процес Вірменської національної партії, «справа Бейліса».
1912 — обраний до Державної думи від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. 1912-го прийнятий до масонської ложі.
1917 — брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної Державної думи, був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії есерів. У Тимчасовому Уряді був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував Юрію Тютюннику перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.
Після Жовтневого перевороту перейшов на нелегальне становище у Фінляндії. 1918 — намагався брати участь в роботі Всеросійських Установчих Зборів, але отримав відмову від есерів. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до Франції і Великої Британії для переговорів з західними урядами про підтримку.
1922 — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у Берліні та Парижі до 1932-го.
На процесі Самуїла Шварцбарда, який убив Симона Петлюру, заступався за Шварцбарда і був на його стороні.
У 1950-1960-ті працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду.
У 1963-1964 надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла 1965-го. Похований у Лондоні на цвинтарі Патні-Вейл.
Джерела та література
- Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Посилання
- Керенський // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Музей О. Ф. Керенського в Лондоні
- Олександр Керенський: Генрих Боровик розповідає про своє інтерв'ю з Керенським // із циклу «Наше всё», радіостанція «Эхо Москвы»(рос.)
- Керенський в 1917 — кадри кінохроніки(рос.)
- О. Ф. Керенський — біографія(рос.)