Тулучі

Географія

Розташоване за 137 кілометрів від районного центру Ваніно. У селищі є однойменна залізнична станція.

Історія

На початку XX століття Тулучі був селищем нанайців і орочів, що займалися полюванням і рибальством. Згідно з однією з версій, назва «Тулучі» походить від нанайського слова «Тулечі» — промисел дрібного звіра за допомогою пастки. В даний час представники корінних нечисленних народів в селищі не проживають.

У 1947 році була заснована станція Тулучі — цей рік вважається датою заснування селища. У будівництві багатьох об'єктів в Тулучі взяли участь японські військовополонені, які були звільнені і отримали право повернутися в Японію в 1948 році. У тому ж році в селищі відкрилася чотирирічна школа — її учні продовжували навчання в Високогірному. У 1968 році в селищі відкрилися середня школа і лісоділянка, з'явилася колонія-поселення, в якій жили і працювали ув'язнені, декотрі зі своїми сім'ями. У різні роки кількість ув'язнених коливалася від 300 до 500 осіб. У 1980 році лісоділянка була перетворена на ліспромгосп.

Адміністрація селища Тулучі утворена в січні 1992 року і є наступницею Тулучинської сільської ради народних депутатів, яку було утворено в 1974 році в результаті розукрупнення Високогорненської селищної ради рішенням Ванінської районної Ради народних депутатів трудящих.

Населення

Населення — 698 осіб (2010; 868 у 2002[2]).

Національний склад (станом на 2002 рік):

Господарство

Основу економіки становить лісопромисловий комплекс. На території Тулучівського муніципального утворення знаходиться Тумнінський лісгосп.

Транспорт

Село Тулучі розташоване безпосередньо біля залізничного полотна. Перон ст. Тулучі не розрахований на довжину поїзда № 352/351 (єдиний потяг, що проходить через станцію, слід за маршрутом Совєтська Гавань — Владивосток), у крайні вагони посадка проводиться «з грунту». Станція Акура, також розташована на території Тулучівського сільського поселення, має клас 5.

Освіта і культура

У Тулучівському сільському поселенні знаходяться два освітніх заклади: загальноосвітня школа і дитячий сад. Середню загальноосвітню школу відвідують 93 школярі. У дитячому садку функціонує 1 різновікова група, яку відвідують 20 дітей.

У селищі є Будинок Культури — філія МУ «РДК», побудований у 1976 році, а також бібліотека.

Директор Будинку Культури: Секерина Султана Шкредінівна

Художній керівник: Єпіфанова Людмила Вікторівна

Охорона здоров'я

Є фельдшерсько-акушерський пункт МУЗ «ЦРЛ», розташований у пристосованому приміщенні. Аптеки немає, лікарське забезпечення населення покладено на медичних працівників фельдшерсько-акушерського пункту.

Зв'язок

Жителі селища можуть приймати цифрове телебачення. В даний час діють 2 мобільних оператори Білайн і МТС.

Джерела

Примітки
  1. Всероссийская перепись населения 2010: Хабаровский край — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.