Туман

Тума́н атмосферне явище, що полягає у скупченні продуктів конденсації водяної пари (дрібних крапель води, кристалів льоду або їхньої суміші), застиглих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею, у приземному шарі атмосфери[1][2]. Туман викликає помутніння повітря, що зменшує горизонтальну видимість до 1 км і менше[1].

Туман у Молодогвардійську (Україна, Луганська область)

Тумани з водяних крапель спостерігаються головним чином за температури повітря вище −20 °C, але можуть траплятися навіть за температури нижче −40 °C. За температури нижче −20 °C переважають крижані тумани[3]. У горах тумани неможливо відрізнити від хмар, тому про явище туманів мовлять стосовно рівнинних територій[2].

Тумани в населених пунктах бувають частіше, ніж поза ними. Цьому сприяє підвищений уміст гігроскопічних ядер конденсації (пилу, кіптяви тощо) в міському повітрі.

Класифікація

Туман у долині річки Саворуз на заході сонця, вид з гори Баллон д'Альзас, Бельфор, Франція

За способом утворення тумани поділяються на два види[1]:

  • Тумани охолодження — виникають через конденсацію водяної пари під час охолодження повітря нижче точки роси.
  • Тумани випаровування — є парами з теплішої поверхні, що випаровуються в холодне повітря над водоймами та вологими ділянками суходолу.

Крім того, тумани розрізняють за синоптичними умовами виникнення:

Серпанок (димка) — дуже слабкий туман. У серпанку видимість становить кілька кілометрів.

Внутрішньомасові тумани

Внутрішньомасові тумани переважають у природі, вони як правило є туманами охолодження. Їх поділяють на кілька типів:

  • Радіаційні тумани — виникають унаслідок радіаційного охолодження земної поверхні та маси вологого приземного повітря до точки роси[3]. Зазвичай, радіаційний туман виникає вночі в умовах антициклону за безхмарної погоди та легкого бризу[2]. Часто радіаційний туман виникає в умовах температурної інверсії, що перешкоджає підйому повітряної маси. Після сходу сонця радіаційні тумани, як правило, швидко розсіюються[3]. Однак у холодну пору року в стійких антициклонах вони можуть зберігатися й удень, іноді багато діб поспіль. У промислових районах може виникнути крайня форма радіаційного туману смог[3].
  • Адвективні тумани — виникають унаслідок охолодження теплого вологого повітря під час його руху над холоднішою поверхнею води чи суходолу[3]. Їхня інтенсивність залежить від різниці температур між підстиланою поверхнею та повітрям, і від вмісту вологи у ньому. Ці тумани можуть розвиватись як над морем, так і над суходолом й охоплювати величезні простори, в окремих випадках до сотень тисяч км². Адвективні тумани, зазвичай, виникають за похмурої погоди і найчастіше у теплих секторах циклонів[3]. Вони стійкіші за радіаційні, і часто не розсіюються вдень, навіть за наявності слабкого вітру[2].
    • Морський туман — адвективний туман, що виник над морем під час перенесення холодного повітря на теплу воду. Цей туман є туманом випаровування. Ці тумани часті, наприклад, в Арктиці, коли повітря потрапляє з льодового покриву на відкриту поверхню моря[3].

Фронтальні тумани

Фронтальні тумани утворюються поблизу атмосферних фронтів і рухаються разом із ними. Насичення повітря водяною парою відбувається внаслідок випаровування опадів, що випадають у зоні фронту[3]. Деяку роль у посиленні туманів перед фронтами відіграє зниження атмосферного тиску, що створює незначне адіабатичне зниження температури повітря[3].

Сухі тумани

Будинок Центральної виборчої комісії, м. Київ, у сильному тумані в жовтні 2019 року

До туманів також відносяться так звані сухі тумани (помоха, імла), у цих туманах частками є не вода, а дим, кіптява, пил тощо.

Найчастішою причиною виникнення сухих туманів є дим лісових, торф'яних чи степових пожеж, степовий лісовий чи піщаний пил, що піднімаються вітром на значні відстані, а також викиди промислових підприємств.

Нерідке змішання сухих та вологих туманів — такі тумани складаються з водяних часток разом і великими масами пилу, диму й кіптяви. Це — так звані брудні, міські тумани, що є наслідком присутності в повітрі твердих часток, що викидають фабричні та димові труби.

Характеристики

Показник водність туману використовується для характеристики туманів, він визначає загальну масу водяних крапель в одиниці об'єму туману. Водність туманів зазвичай не перевищує 0,05-0,1 г/м³, але в окремих щільних туманах може досягати 1-1,5 г/м³[1]. З туманів можуть випадати гідрометеори: мряка, ожеледь, паморозь[1].

Крім водності, на прозорість туману впливає розмір часток, що його утворюють. Радіус крапель туману 1-60 мкм, а більшість крапель має радіус 5-15 мкм за додатної температури повітря і 2-5 мкм за від'ємної[1]. У слабких туманах кількість крапель у 1 см³ повітря не перевищує 100, у густих — до 500—600[3].

Тумани у світі

Найбільша кількість туманних днів — 120 на рік — спостерігається на острові Ньюфаундленд в Атлантичному океані. На цій ділянці зустрічаються тепла течія Гольфстрим та холодна Лабрадорська течія.

У другій половині XIX та першій половині XX століть своїми туманами був відомий Лондон. Після того, як у 60-ті роки XX століття було заборонене вугільне опалення будинків, кількість та густота туманів зменшилася в кілька разів, і зараз таких туманів не спостерігається.

Тумани в Україні

У середині 1-го тисячоліття до н. е. давньогрецький поет Гомер, автор «Іліади» та «Одисеї», описував Кімерію, як надзвичайно туманну область. Це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато вологішим. Але й у сучасній Україні зустрічаються густі тумани. Найчастіше їх можна зустріти на Донецькому кряжі, одного разу там було зафіксовано випадок, коли туман безперервно утримувався впродовж 108 годин[4].

У містах України показники туманності такі:

  • у Києві туман найчастіше спостерігається з жовтня по квітень, проте радіаційний туман може формуватися і влітку. На жовтень–березень припадає 80 % випадків туманів. У річному ході найбільша кількість днів з туманом припадає на листопад і грудень (в середньому — по 7 днів). У середньому за рік фіксується 35 днів з туманом, проте в окремі роки можливі суттєві відхилення від цього значення. Наприклад, в 1966 р. спостерігалося 79 днів з туманом, у 1975 р. — 17 днів. У середньому — в холодний період туман триває 7 годин, у теплий — 4 години. Проте, наприклад, у 1987 р. з 12 по 15 лютого туман спостерігався протягом 73 годин[5],
  • у Харкові відповідно 59 (42 — листопад — березень),
  • у Сімферополі — 66 (46 із них у період між листопадом та березнем).

Господарське значення

Тумани створюють несприятливі умови для наземного, водного й, особливо, авіаційного транспорту, через що науково-дослідні інститути розробляють і впроваджують різні методи розсіювання туманів[1]. Штучне створення туманів використовується в наукових дослідженнях, хімічній промисловості, теплотехніці та інших галузях.

Див. також

Примітки

  1. Туман // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. (рос.) Туман // Краткая географическая энциклопедия : [у 5 т.] / гол. ред. А. А. Григорьев та ін. М. : Советская энциклопедия, 1964. — Т. 4 : Союзная советская республика — Югославия. — 448 с.
  3. Туман (физич.) // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. Х. : Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  5. Клімат Києва. За редакцією В. І. Осадчого, О. О. Косовця, В. М. Бабіченко–Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, Центральна геофізична обсерваторія. –К: Ніка-Центр, 2010. –320с

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.