Туманський Василь Іванович

Василь Іванович Туманський (28 лютого [11 березня] 1800(18000311), Чорториги (нині Шевченкове Глухівського району на Сумщині  — 23 березня [4 квітня] 1860) — український поет, державний діяч Російської імперії. Онук Генерального Писаря - Канцлера Гетьманщини Василя Григоровича Туманського. Приятель українського письменника Ореста Сомова та поета Олександра Пушкіна.

Туманський Василь Іванович
Народився 11 (23) березня 1800
Глухівський район
Помер 4 (16) квітня 1860 (60 років)
Полтавська губернія, Російська імперія
·рак підшлункової залози
Країна  Російська імперія
Діяльність поет
Alma mater Петрішулеd
Мова творів російська

Біографія

Народився 1800 в Чернігівській губернії в родині відставного генерала Івана Туманського, що належав до роду малоросійської шляхти. Троюрідний брат поета Федора Туманського. Виховувався спочатку вдома, а потім у Харківській гімназії. У шістнадцять років був направлений до Московщини, у Петропавлівське училище в Петербурзі.

Перший свій вірш («Поле Бородинської битви») надрукував у 17 років. Обраний в члени «Вільного товариства любителів російської словесності». Під час перебування в столиці він звів знайомство з Іваном Криловим, Олександром Ізмайловим, Кіндратом Рилєєвим, братами Бестужевими та іншими відомими письменниками того часу.

Закінчивши курс 1818, поїхав до Парижа і високу освіту здобув у паризькому Collège de France, де слухав лекції Араго, Кузена та ін. На зворотному шляху прихопив з собою Вільгельма Кюхельбекера, що залишився у Франції без засобів до існування.

1823 визначився в канцелярії новоросійського генерал-губернатора Михайла Воронцова. «Він обертався у вищих колах одеського товариства, веселився, танцював, упадав за дамами»[1], захоплювався засланим Олександром Пушкіним як «соловейком» та «Ісусом Христом нашої поезії». Пушкін, хоча і ставився до творчості Туманського скоріше негативно[2], згадав його у «Подорожі Онєгіна»[3]. При його посередництві Пушкін стає автором «Полярної зірки». Збереглося спільний з Пушкіним лист до Кюхельбекера (грудень 1823 р.). За характеристикою Володимира Набокова, сам Туманський — наслідувальний[4], «безбарвний елегійний поет»[5].

Малюнок О. С. Пушкіна. За атрибуції Т. Р. Цявловської — портрет Василя Туманського (поруч накидана дружня епіграма на нього). Раніше вважався уявним портретом Володимира Ленського

1828 Василь Туманський служив при Главі Диванів Молдавії та Валахії графі Федору Палену по дипломатичній лінії. Він брав участь у роботі зі складання умов Адріанопольської мирного договору, служив секретарем посольства в Константинополі. А пізніше — помічником статс-секретаря Державної ради.

Весь свій вільний час він віддає творчості. Вірші Туманського, що друкуються в «Сині Вітчизни», «Благонамеренном», «Полярній зірці» стають популярними серед широкої публіки. Найбільш плідними у творчості Туманського були 1820-х — 1830-ті роки, але надалі він пише мало.

1846 Василь Туманський виходить у відставку в чині дійсного статського радника. Він поселяється в Україні в родовому маєтку Панасівка[6], час від часу наїжджаючи в Петербург та Москву.

Живучи в своєму маєтку, Василь Іванович Туманський служить почесним попечителем Полтавській гімназії. Він багато зробив для її розвитку. Також він бере активну участь у роботі комітету «Про поліпшення побуту поміщицьких селян».

Твори
  • «Девушка влюбленному поэту» — пьеса, 1825
  • «История Государственного Совета» — (осталась неизданной)
  • Множество стихотворений изданных с 1817 по 1830 гг. в «Сыне Отечества», «Благонамеренном», «Соревнователе просвещения», «Новостях литературы», «Северных цветах», «Славянине», «Современнике», «Отечественных записках», «Северной лире»
  • Сборник «Стихотворения» (Чернигов, 1840 год)
  • «Письма В. И. Туманского и неизданные его стихотворения» (Чернигов, 1891)

Примітки
  1. В. В. Вересаев. Спутники Пушкина. М., Сов. спорт, 1993. Том 1. С. 385.
  2. Lib.ru/Классика: Пушкин Александр Сергеевич. Переписка с А. А. Бестужевым
  3. «Одессу звучными стихами наш друг Туманский описал…»
  4. Пушкин шутил по поводу Василия и его кузена Антона Туманских: «Василий кроме стихов ничего не крадет, а Антон крадет всё, кроме стихов». См.: Черейский Л. А. Пушкин и его окружение. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1989. С. 446.
  5. В. Набоков. Комментарий к роману «Евгений Онегин». СПб, 1998. Стр. 237.
  6. сайт Липоводолинської селищної ради — ПОЭТ Василий ТУМАНСКИЙ

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.