Туманський Федір Осипович
Федір Осипович (Йосипович, в деяких джерелах помилково Васильович — див. нижче) Туманський (1757(?), село Родіонівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — грудень 1810 року) — письменник і перекладач кінця XVIII століття, кореспондент Академії наук, дійсний член Російської академії.
Туманський Федір Осипович | |
---|---|
Народився |
1757 Родіонівка, Ямпільський район, Україна |
Помер | грудень 1810 або 1805[1] |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | письменник, перекладач |
Знання мов | російська |
Плутанина по батькові
Н. Ю. Алексєєва[2] у своїй досить докладній статті про Туманського окремо зазначила, що в ряді видань (наприклад, в енциклопедії Брокгауза і Ефрона)[3] Туманський помилково названий Васильовичем, що призводить до плутанини з його двоюрідним братом Федором Васильовичем Туманским (1765—1810?)[4].
Походження
Походив із сім'ї козацької старшини.
- Батько: Осип Григорович (1732—1799) — голова Новгород-Сіверської кримінальної палати.
- Мати: Параска Романівна Янова (Яненко) — донька бунчукового товариша.
- Дядько: Василь Григорович — новгород-сіверський віце-губернатор.
- Дядько: І. Г.. Туманський.
Біографія
У 1774 році, відразу після закінчення Кенігсберзького університету, вступив на службу. У 1779 році обіймав посаду бунчукового товариша, колезького асесора, секретаря в Глухівській казененній палаті Чернігівського намісництва.
З листопада 1782 року надвірний радник.
У 1785 році — предводитель дворянства в Козельці.
У 1787 році — директор Першої Експедиції в Правлінні Державного позикового банку в Санкт-Петербурзі.
З 1789 року — засідатель в Наказі громадського піклування Петербурзької губернії і в Комісії про народних училищах, одночасно — депутат дворянства по Петербурзькому повіту. Крім того, працював у Комісії по розбору дворянства.
У 1790—1795 роках — директор Третьої Експедиції в Правлінні Державного позикового банку (разом з А. Шурліним).
У 1797 році призначений цивільним цензором в Ризі.
У 1799 році отримав чин статського радника.
У 1801 році Ф.Туманський звільнений у відставку.
Помер у грудні 1810 року. Похований на Глухівському кладовищі.
Див. також
Примітки
- Туманский, Федор Васильевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1902. — Т. XXXIV. — С. 59–60.
- Алексеева, Надежда Юрьевна на сайте Отдела русской литературы XVIII века Института русской литературы РАН.
- Туманский Федор Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)
- http://www.pushkinskijdom.ru/LinkClick.aspx?fileticket=qPb9609Njow%3d&tabid=10378%5Bнедоступне+посилання+з+травня+2019%5D
Література
- Белозерская Н. Ист. журн. XVIII в. // Журн. М-ва нар. просв. 1898. Ч. 315
- Сиповский В. В. Из прошлого рус. цензуры // Рус. старина. 1899. № 4, 5
- Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского дворянства. СПб., 1901. Т. 2
- Петровский Н. М. Библиогр. заметки о рус. журналах XVIII в. // Изв. Отд-ния рус. языка и словесности. 1907. Т. 12, кн. 2
- Семенников В. П. Собрание, старающееся о переводе книг (1913)
- Семенников В. П. Мат-лы для словаря (1914)
- Любименко И. И. Проект 1779 г. об устройстве филиала Академии наук в Глухове и написание истории Украины // Вестн. АН СССР. 1935. № 5
- Оглоблин О. Люди старої України. Мюнхен, 1959
- Выскочков Л. В. Ист.-краеведческие работы Ф. Туманского: («Топографические описания» Петербурга и губернии кон. XVIII в.) // Ист. и историогр. вопросы отеч. истории XVI—XVIII вв. Ярославль, 1993
- Выскочков Л. В. Ф. О. Туманский как историк Петербурга // Петербургские чтения-95: Мат-лы науч. конф. 22—26 мая 1995 года. СПб., 1995
- Кочеткова Н. Д. Два издания «Моск. журн.» Н. М. Карамзина // XVIII век. СПб., 1995. Сб. 19
- Шемшученко Ю. С. Ф. О. Туманский // Шемшученко Ю. С. Наш друг Туманский [о В. И. Туманском]. Киев, 2000
- Мочалина Н. В. «Зеркало света» Туманского (1786—1787 гг.) в ист.-лит. контексте посл. четв. XVIII в.: Автореф. дис. … канд. филол. наук. Самара, 2005.
Посилання
- Туманский Федор Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)