Тунік Микола Тарасович

Микола Тунік народився 27 травня 1929 року в селі Максимівка Троїцького району Луганська область в сім'ї селянина. Батько Тарас Юхимович Тунік, 1904 року народження, був колгоспником, обіймав посаду зоотехніка. Мати Горпина Никифорівна, 1904 року народження, колгоспниця, працювала в ланці. Коли хлопцеві виповнилося 6 років, він самостійно прийшов до школи, настирливість зробила свою справу. Микола почав навчатися в місцевій школі. Коли Миколі виповнилось 8 років, раптово помер батько. З п'ятого до сьомого класу Микола ходив у школу райцентру, яка знаходилася за 7 км від їхнього села.

У 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна, тринадцятирічний Микола працював їздовим, а в 14 років — бригадиром рільничої бригади. Доручені справи виконував сумлінно. Річні курси будівельників в місті Луганську закінчив, коли йому виповнилося 14 років. Працював у райвиконкомі на посаді техніка-будівельника. Працюючи зрозумів, що потрібно вчитися далі. Екстерном склав екзамени за 10-й клас і в 1948 році вступив до Круп'янського сільськогосподарського технікуму одразу на третій курс відділення автотехніків. 25 листопада 1950 року одружився з Тарковою Аделею Миколаївною. Після закінчення технікуму, в квітні 1951 року, Микола Тарасович отримав направлення в Турбівський цукровий завод, на посаду механіка автоколони. У 1952 році його обирають другим секретарем Турбівського, а в 1954 — першим секретарем Гайсинського райкомів ЛКСМ України. З 1955 по 1958 рік працював інструктором Вінницького обкому компартії України. Потім обирався другим секретарем Турбівського райкому партії, головою виконкому Турбівської, а згодом — Літинської районних рад депутатів трудящих. В 1960 році, коли йому виповняється 31 рік, стає першим секретарем Чечельницького райкому компартії України. В 1962 році, його обирають першим секретарем Барського району. В 1971 році  ЦК КП України, Верховна Рада і Рада міністрів УРСР рекомендували Миколу Тарасовича першим заступником голови Вінницького облвиконкому, де він працював протягом вісімнадцяти років.

Помер Микола Тарасович Тунік 15 вересня 1992 року.

Понад усе Микола Тарасович цінував високу професійність, ініціативність, творчість спеціалістів, та підтримував їх починання. Казали: хто пройшов «школу М. Т. Туніка», той сумлінно, плідно та ефективно працює. Його нестандартні рішення випереджали час.

Працюючи, Микола Тарасович довів, що йому під силу більш масштабний об'єм роботи. В 1962 році, його обирають першим секретарем Барського району, в якому, крім багатогалузевого сільськогосподарського виробництва, було ще 18 промислових підприємств республіканського і союзного підпорядкування. З ініціативи Миколи Тарасовича, разом зі спеціалістами-агрономами, була розроблена і впроваджена «барська» технологія вирощування цукрових буряків. Район вийшов в передові по області з вирощування цукрових буряків і виробляв понад 300 центнерів молока на 100 гектарів сільськогосподарських угідь, валова плодоягідна продукція сягнула 55 тисяч тонн на рік. Ініціатива і наполегливість Миколи Тарасовича докорінно змінили і саме містечко. Побудовано Будинок Рад, приміщення школи № 1, дитячо-юнацьку спортивну школу, побутовий комбінат, автобусну станцію, магазин «Подолянка» з кафе «Винний бар», консервний комбінат, першу автозаправочну станцію, добудовано приміщення шкіл № 2 і № 3, пошту. Побудовано комбікормовий завод в с. Ялтушкові, птахофабрику в с. Стасюки, форельне господарство в с. Лядова, побутово-спортивний комплекс в с. Митки, комунгоспівську квіткову оранжерею. У районі було проведено реконструкцію всіх промислових підприємств. Микола Тарасович зумів аргументовано переконати керівництво країни в необхідності відкриття в м. Бар автомобільно-дорожнього технікуму в 1968 році. Він зумів переконати, щоб міжнародні газопроводи проклали і через землі Барського району, що дало можливість, крім трьох газопроводів і компресорних підстанцій, побудувати дві нові багатоповерхівки, два дитячих садки, поліклініку, будівлю для Барського педагогічного  училища, 5 км водогону, артезіанські свердловини, насосну станцію, фільтро-очисний комплекс з лабораторією.

Меморіальна дощка Туніку М. Т. на будинку Барського коледжу транспорту та будівництва

У м. Бар одній із вулиць присвоєно ім'я М. Т. Туніка. З ініціативи Й. Е. Кібітлевського, директора Барського коледжу транспорту та будівництва НТУ, в закладі діє експозиція М. Т. Туніка.

На будинку коледжу 1 вересня 2009 року на честь 40-річчя БАДТ встановлена меморіальна дошка[1]. Микола Тарасович Тунік був не просто керівник, це була надзвичайна особистість.

1. Й. Е. Кібітлевський, М. В. Тетянчук. Тунік Микола Тарасович: біографічний нарис/ С. Пантюк. — К.:, 2010.–76с.

2. Меснянкін, Є. Микола Тарасович Тунік, наш земляк [Текст] : [Про 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка. Є фото] / Є. Меснянкін // Барчани. - 2009. - 22 травня. - С. 11-12

3. Життя його віддане людям [Текст] : [Про 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка. Є фото] // Подільський край. - 2009.

4. Титянчук, М. Господар, патріот, взірець [Текст] : [Про життя та діяльність 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка] / М. Титянчук // Подільський край. - 2009.

5. Черненко, І. Школа життя [Текст] : [Спогади про 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка] / І. Черненко // Подільський край. - 2009.

6. Петренко, С.  І чужому научайтесь... [Текст] : [Про 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка] / С. Петренко // Подільський край. - 2009.

7. Поляков, В. Батьківська настанова [Текст] : [Спогади про 1-го секретаря Барського райкому КПУ М.Т. Туніка] / В. Поляков // Подільський край. - 2009.