Турбівський цукровий завод

Бурякоцукровий завод в селі Турбів Бердичеського повіту Київської губернії Російської імперії[1] побудований поміщиками Драгомирецькими в 1847 році. Запуск заводу привів до збільшення посівів цукрових буряків — завод не тільки вирощував буряки на орендованих ділянках землі, але й купував їх у місцевих селян[2].

У 1852 році на заводі працювало понад 130 осіб, але умови праці були важкими, а платня робітників становила 6—7 копійок в день[2].

У 1861 році Драгомирецькі здали завод в оренду на десять років в обмін на виплату їм 1525 рублів сріблом на рік. Орендарі (1879 році створили акціонерне товариство) значно розширили підприємство. У вересні 1879 року на цукровому заводі мав місце перший страйк, що тривав кілька днів. У 1900 році тут працювало 400 працівників[2].

У 1900 році при цукровому заводі відкрили лікарню на 15 ліжок, в якій працював один фельдшер[2].

У сезон цукроваріння 1903/1904 року завод виробив 323 тис. пудів цукру (в 3,5 разів більше, ніж у 1880/1881 рр.)[2].

У ході першої російської революції в травні 1905 року робітники цукрового заводу почали страйк, висунувши вимоги підвищити заробітну плату, скоротити робочий день і поліпшити умови праці. До них приєдналися робітники інших підприємств Турбова[2].

В 1906 році до села прокладена вузькоколійна залізниця, яка використовувалася всіма розташованими у Турбові підприємствами[2].

В 1914 році на цукровому заводі почали використовувати електроенергію[2].

Після початку Першої світової війни в 1914 році обсяги виробництва цукру на заводі скоротилися в зв'язку з мобілізацією частині чоловіків призовного віку в діючу армію і скороченням посівів цукрових буряків[2].

15 лютого 1918 року в Турбові проголошена Радянська влада, однак вже у березні окупований австро-німецькими військами (які залишалися тут до листопада 1918 року). Надалі Турбів опинився в зоні бойових дій громадянської війни і влада тут кілька разів змінювалася[2].

У червні 1920 року польські війська були вибиті з Турбова частинами РСЧА, цукровий завод зупинив роботу та був націоналізований і після закінчення ремонтних робіт — відновив роботу[2].

У ході індустріалізації 1930-х років завод отримав нове обладнання і збільшив потужності, в 1940 році вироблено 26 тис. тонн цукру понад плану. Крім того, у цей час при цукровому заводі були відкриті курси підготовки робітничої молоді для вступу у вищі навчальні заклади[2].

В ході Другої світової війни 20 липня 1941 року Турбів окупували німецько-румунські війська. 14 березня 1944 року радянські війська звільнили село[2].

При відступі німці вивели з ладу підприємство, тому в 1944 році в приміщеннях заводу організували випуск запасних частин до тракторів, сільгоспінструментів та інших металовиробів. У 1945—1947 рр. відповідно до четвертого п'ятирічного плану відбудови та розвитку народного господарства СРСР завод відновлено і відновилася його робота (крім того, на кошти підприємства від 1945 до 1970 рр. побудовані шість двоповерхових житлових будинків для працівників заводу)[2].

У 1950 році завод нагороджений грошовою премією та перехідним Червоним прапором Міністерства харчової промисловості СРСР і ВЦРПС. Надалі, завод був оснащений новим обладнанням (після цього, в 1958 році виготовлено 16,8 тис. тонн цукру — на 9,9 тис. тонн більше, ніж у 1950 році)[2].

У 1962 році завод реконструйований, після чого його виробнича потужність збільшилася до 36,4 тис. тонн цукру в рік[2].

В цілому, в радянський час цукровий завод входив у число провідних підприємств селища[3][2][4][5], перебували на його балансі об'єкти соціальної інфраструктури.

Після проголошення незалежності України, завод перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України.

У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію заводу[6]. Надалі, державне підприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство[7].

3 червня 1999 року Кабінет Міністрів України передав завод в управління облдержадміністрації Вінницької області[7].

У грудні 2000 року арбітражний суд Вінницької області порушив справу про банкрутство заводу[8].

Надалі завод розібраний на металобрухт[9].