Туркменський еублефар

Загальна довжина ящірки не перевищує звичайно 20 см. Велика висока голова з порівняно невеликими очима з рухомими повіками, товстий на кшталт морквини хвіст та дрібна луска, що перемежовуються з великими роговими горбиками. Зверху туркменський еублефар жовтуватого або охристого кольору з численними темними, іноді витягнутими впоперек неправильної форми плямами і цяточками. У молодих ящірок ці плями виражені дуже різко, вони мають вигляд чорних поперечних смуг, з яких один розташована на шию, дві - спині на і кілька інших на хвості.

Живуть туркменські еублефари у кам'янистих передгір'ях, де ведуть нічний спосіб життя, ховаючись вдень під каменями і в норах гризунів. Пересуваються еублефари повільно, на випрямлених ногах, часом зупиняючись і розгойдуючись взад і вперед. Харчуються вони всілякими комахами, павуками, сольпугами, скорпіонами, мокрицями, здатні поїдати також більш мелю ящірок.

Туркменські еублефари відкладають 2 яйця, укладені в м'яку оболонку, наприкінці травня - на початку липня. Будучи спійманими, ці плазуни видають гучні скрипучі звуки обвиваючись хвостом навколо пальців, широко розкривають пащу, намагаючись вкусити. Здатні при небезпеці відкидати хвоста.

Зустрічається на хребті Копетдаг у Туркменістані та прилеглих районах Ірану.

• Kaverkin, Y and N. L. Orlov. (1995) Experience of captive breeding of Eublepharis turcmenicus Darevsky Russian Journal of Herpetology.