Тютчев Олексій Іванович

Тютчев Олексій Іванович (1801 або 1802 — 24 січня 1856, Курагино) декабрист, капітан Пензенського піхотного полку. Єдиний член Товариства об'єднаних слов'ян з колишніх гвардійців.

Тютчев Олексій Іванович. 1836 рік. Акварель Бестужева М. О. Автограф Тютчева.

Біографія

З дворян Брянського повіту Орловської губернії. Батько — брянський поміщик капітан Іван Іванович Тютчев, мати — Марія Олексіївна Мачихіна. Виховувався в Морському кадетському корпусі1813 року), але курсу не скінчив, вступивши підпрапорщиком в лейб-гвардії Семеновський полк 29 грудня 1815 року, прапорщик — 8 лютого 1819 року, підпоручик — 15 грудня 1819 року, після повстання Семенівського полку 1820 року переведений в Пензенський піхотний полк штабс-капітаном, капітан — 20 травня 1824 року. Член Товариства об'єднаних слов'ян з весни 1825 року.[1] Наказ про арешт від 20 січня 1826 року, заарештований і доставлений з Житомира до Петербурга на головну гауптвахту — 31 січня 1826 року, в той же день переведений у Петропавловську фортецю. Звинувачувався в тому, що повідомив Муравйова-Апостола і Бестужева-Рюміну про існування Товариства об'єднаних слов'ян і приєднався до Південного товариства. Знав мету Південного товариства — ввести в Росії республіканське правління. Знав про пропозицію винищити царську родину і був призначений до числа змовників для вбивства імператора Олександра I.[2] Засуджений за II розряду і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи на 20 років. Відправлений у Роченсальм — 17 серпня 1826 року, термін скорочений до 15 років — 22 серпня 1826 року, відправлений до Сибіру — 5 жовтня 1827 року. Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі. Термін каторги скорочений до 10 років — 8 листопада 1832 року. За указом 14 грудня 1835 року звернений на поселення в с. Курагино Єнісейської губернії (разом з декабристом М. О. Мозгалевським), куди прибув у липні 1836 року. Клопотання брата І. І. Тютчева в 1842 році про переведення до Томська відхилено, в 1848 році дозволено тимчасово прибути до Красноярська для лікування. Помер у с. Курагино, де і похований. Помер за 6 місяців до амністії.

Дружина (цивільна, в с. Курагино) — селянка Ганна Петрівна Жібінова, у них було четверо дітей.

Примітки

  1. Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.181
  2. Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.327

Джерела

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с.181 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.