Тютюшкін Семен Фокович

Народився в 16 квітня 1901 року в місті Єлисаветграді (нині Кропивницький), в родині робітника. Росіянин. Закінчив чотири класи школи, і з 12 років почав працювати на заводі.

У 1917 році прийшов працювати в депо залізниці станції Єлисаветград, був учнем слюсаря, слюсарем. З 1922 по 1924 рік служив у Червоній Армії, після чого повернувся до рідного міста. Став помічником машиніста, а в 1930 році — машиністом.

З початком радянсько-німецької війни водив ешелони з військами. У жовтні 1942 року, як досвідчений машиніст, був направлений в сформовану на станції Кашира Московсько-Донбаської залізниці колону № 12 спеціального резерву Наркомату шляхів сполучення. Ентузіазм Тютюшкіна та інших залізничників сприяв достроковому запровадженню колони в лад. Незабаром колона була відправлена під Сталінград, і перебувала під там до повного розгрому німецького угруповання.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року «за особливі заслуги у забезпеченні перевезень для фронту і народного господарства і видатні досягнення у відбудові залізничного господарства у важких умовах воєнного часу» Тютюшкіну Семену Фоковічу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот». (№ 136)

З квітня 1944 року і до Перемоги над Німеччиною спецколона № 12 дислокувалася на ділянці Барановичі-Брест-Білосток-Варшава, забезпечуючи постачання частин 2-го Білоруського фронту. У листопаді 1944 року Тютюшкіну було присвоєно звання інженер-лейтенант тяги.

У 1946 році повернувся до рідного міста. Працював у депо станції Кірово-Українська (нині — Кропивницький) Одеської залізниці. До виходу на пенсію у 1956 році працював машиністом, черговим по депо. Помер 25 листопада 1980 року.

Нагороджений двома орденами Леніна, медалями, знаками «Почесний залізничник» і «Відмінний паровозник».

• Герои труда военных лет 1941—1945. М. 2001(рос.)