Одеська залізниця

Одеська залізниця — одна з найстаріших залізниць України. 11 березня 1863 року імператором Олександром ІІ було затверджено «Статут Товариства Одесько-Київської залізниці». Цей документ дав старт створенню Одеської залізниці. Адже стало можливим підібрати керівників будівництва, розпочати відчуження земель, а також шукати кошти на втілення проектів в життя[1]. Будівництво почалося 4 травня 1863 року[2].

Перша залізниця, що поклала початок сучасній Одеській залізниці і перша залізниця з регулярним рухом на підросійській Україні — відкрита 4(16) грудня 1865 року лінія Одеса — Балта з відгалуженнями до Карантину (Порт) та станції Кучурган.

Впродовж 1867–69 рр. було збудовано у три етапи продовження цієї лінії — від Балти через Ольвіополь (1(12) вересня 1867) та Єлисаветград (1(13) серпня 1868) до Крюкова (8(20) жовтня 1869).

1870 року доти ізольована мережа сполучилася із Києво-Балтською залізницею — 26 травня (7 червня) було відкрито залізницю Київ — Бірзула.

Відкриття 1872 року Крюківського мосту сполучило Одеські та Харківсько-Миколаївські залізниці. Було відкрито прямий шлях із промислового сходу до портів Чорного моря.

20 серпня (1 вересня) 1873 року було відкрито залізницю Знам'янка — Миколаїв.

23 листопада (5 грудня) 1876 року було відкрито Фастівську лінію, що сполучила Фастів та Знам'янку, у складі цієї залізниці було відкрито лінію до Черкас.

У наступні десятиріччя 19 століття було збудовано велику мережу місцевих залізниць — впродовж 1889—1891 років було споруджено залізниці Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин — Умань обидві 1890) та Христинівка — Шпола (1891).

1897 року було збудовано лінію Пирятин — Красне (тепер лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

У перші десятиліття 20 століття знову повертається практика будівництва місцевих ліній. 1901 року відкривається залізниця Користівка — П'ятихатки, 1907 року — Миколаїв — Херсон.

1913 року відкрито лінії від Водопою (Миколаїв) до Снігурівки, 1915 — від Аккермана до Бессарабки (тепер Молдова), а 1914 року відкрито залізницю Бобринська — Одеса.

З 1924 року по 1936 рік сучасна Одеська залізниця знаходилась у складі Південно-Західної залізниці.

13 травня 1936 року згідно наказу №62/Ц з Південно-Західної залізниці було виокремлено Одеську залізницю.

З 15 червня 1936 року розпочало функціонувати Управління Одеської залізниці[3].

1941 року відкрито залізницю Арциз — Ізмаїл.

Практика будівництва місцевих залізниць тривала і у перші десятиліття радянської влади. 1925 року було відкрито залізниці Апостолове — Снігурівка — Херсон.

Ряд залізниць було збудовано вже у повоєнні роки : Херсон — Вадим (1944), Каховка — Нововесела (1956), Снігурівка — Каховка (1961), Роздільна — Раухівка (1969), Олійникове — Долинська (1978), Чорноморська — Берегова (1981).

Спорудження нових залізниць не лише створювало нові шляхи від промислових районів країни до портів Чорного моря, а й створювало альтернативу старим перевантаженим шляхам.

На 2014 рік була запланована електрифікація дільниць Долинська — Миколаїв та Миколаїв — Колосівка[4]. На 2015—2016 роки була запланована електрифікація залізниці Миколаїв — Херсон — Джанкой[5]. У 2014—2016 роках ці плани не були реалізовані. Однак у грудні 2016 року Європейським банком було виділено кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка[6]. Запланована не лише електрифікація, а й будівництво другої колії та модернізація систем сигналізації.

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Одеська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[7].

9 листопада 2017 року одеські залізничники разом з львівськими колегами завершили ремонт 214-метрового моста через річку Південний Буг. Міст знаходиться на 49-му кілометрі перегону Подорожній пост 48 км — Губник ділянки Христинівка — Вапнярка. Комплекс проведених робіт дозволив підвищити швидкість руху поїздів тут до 60 км/год. До ремонту діяло обмеження 40 км/год, воно було введено через те, що міст вже дуже довго експлуатувався без капітального ремонту (останній раз він проводився в 1945—1950 роках).[8]

У складі Одеської залізниці функціонує найдовша в Європі (130 км) пасажирська вузькоколійна залізниця Рудниця — Голованівськ із шириною колії 750 мм.

• Унгерн-Штернберг Карл Карлович — перший керуючий Одеською залізницею (з 1863 року).
• 1877—1878 — Вітте Сергій Юлійович
• 1936—1937 — Суслов Павло Іванович
• 1937 — Мілх Лев Романович
• 1937—1938 — Крихун Аркадій Іванович
• 1938 — Бодров Андрій Васильович
• 1939—1946 — Молчанов Олексій Петрович
• 1946—1953 — Сущенко Леонід Григорович
• 1953—1954 — Курочкін Василь Васильович
• 1954—1956 — Даниленко Костянтин Іванович
• 1956—1968 — Козенко Василь Іванович
• 1968—1973 — Кривенко Яків Миколайович
• 1973—1977 — Ємець Іван Артемович
• 1977—1981 — Кожушко Олександр Михайлович
• 1981—1986 — Шеверняєв Іван Сидорович
• 1986—1997 — Гур'єв Михайло Артемович
• 1997—1998 — Крючков Олег Митрофанович
• 1998—2005 — Левицький Ілля Юхимович
• 2005 — Алейник Віталій Самуїлович
• 2005—2006 — Рогов Микола Васильович
• 2006—2008 — Болоболін Сергій Петрович
• 2008—2011 — Левицький Ілля Юхимович
• 2011—2014 — Луханін Микола Іванович
• 2014–16.03.2015 — Фрунза Віктор Констянтинович
• 03.2015–2017  — Бойко Григорій Анатолійович
• 26.04.2017—2018 — Єрьомін В'ячеслав Володимирович
• 25.09.2018  — Нікулін Сергій Сергійович

• Залізниця (об'єднання)
• Південно-Західні залізниці

• Офіційний сайт Одеської залізниці
• Офіційний сайт Укрзалізниці
• Одеська залізниця відремонтувала понад 7,7 тисяч вагонів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.